Курсова робота

на тему:

“ Адміністративно - правове регулювання, управління внутрішніми справами і обороною ”

Зміст

I Вступ…………………………………………………………………………….3

II Організаційно – правові засади управління обороною………………….4

1.Збройні Сили України, їх види………………………………………………...8

2.Комплектування Збройних Сил України…………………………………….11

3.Військова служба………………………………………………………………14

4.Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу……………........................................16

III Організаційно – правові засади управління внутрішніми справами..17

1.Служба в органах внутрішніх справ………………………………………….22

2.Міліція………………………………………………………………………….24

3.Громадські формування з охорони громадського порядку й державного кордону…………………………………………………………………………...29

4.Державний нагляд за безпекою дорожнього руху…………………………..32

5.Внутрішні війська……………………………………………………………..35

6.Дозвільна система……………………………………………………………..37

IV Висновки……………………………………………………………………..41

Використана література……………………………………………………….42

I Вступ

В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належать такі галузі, як оборона, національна безпека, внутрішні справи, закордонні справи, юстиція. Органи управ-ління (виконавчої влади) цими галузями є складовою части-ною єдиної системи органів виконавчої влади й активно здійснюють функції держави. Особливе місце в цій системі посідають оборона та органи, що здійснюють управління нею.

Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборон-ної достатності для захисту від агресії, прагне до мирного співіснування з усіма державами.

II Організаційно-правові засади управління обороною

Оборона України — це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забез-печення незалежності, територіальної цілісності, захисту інте-ресів держави й мирного життя народу України. Захист Вітчиз-ни є конституційним обов'язком кожного її громадянина, ос-кільки оборона країни належить до найважливіших функцій держави та є справою всього народу.

Метою оборони України є створення необхідних умов для запобігання воєнному нападу й збройної відсічі можливій аг-ресії проти України в будь-який час і за будь-яких обставин.

Воєнна доктрина України ґрунтується на тому, що держа-ва: не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем; прагне до нейтралітету й додержання неядерних принципів не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї; не має територіальних претензій до кожної держави й не бачить у жодному народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єк-том агресії.

Основи організації оборони України та повноваження дер-жавних органів щодо її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб стосовно здійснення обо-роноздатності країни встановлено Законом України від 6 груд-ня 1991 р. «Про оборону» (зі змінами і доповненнями від 20 жовтня 1994 р., 17 жовтня 1995 р., 21 жовтня 1997 р., нова ре-дакція від 5 жовтня 2000 р.).

Формування й проведення воєнної політики України, за-конодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва здійснює виключно Верховна Рада України. Відпо-відно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верхов-ної Ради належить: оголошення за поданням Президента Ук-раїни стану війни й укладення миру, схвалення рішень Прези-дента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти Ук-раїни; затвердження загальної структури, чисельності, визна-чення функцій Збройних Сил України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлен-ня підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затвердження протягом двох днів з моменту звернен-ня Президента України указів про введення воєнного чи над-звичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію. Верховною Радою схвале-но Концепцію (основи державної політики) національної без-пеки України.

Виключно закони України визначають організацію Зброй-них Сил України, правовий режим воєнного стану й розв'язу-ють інші питання в сфері оборони.

Важливі функції у сфері оборони покладено на Президен-та України — гаранта державного суверенітету й територіаль-ної цілісності держави. Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво та прий-має рішення в сфері оборони держави, що надалі затверджу-ються законодавчим органом.

Президент України є головою Ради національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад відповідно до Конституції України. Компетенцію та функції Ради національ-ної безпеки і оборони України визначено Законом України від 5 березня 1998 р., Тимчасовим положенням «Про Раду націо-нальної безпеки і оборони України», затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 1996 р.

Організація оборони, крім формування воєнної політики й воєнної доктрини, включає: розвиток воєнної науки, прогно-зування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії; підготовку, розвиток, формування струк-тури й забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізацій-ної готовності; вироблення й проведення військово-технічної політики; підготовку населення та території країни до оборо-ни тощо.

Заходи щодо обороноздатності здійснює Кабінет Мініст-рів України, який керує діяльністю підпорядкованих йому органів і організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами. Кабінет Міністрів України визначає обсяги для потреб оборони й Збройних Сил, чи-сельність громадян України, які підлягають призову на стро-кову військову службу, порядок проходження ними військо-вої служби й ведення обліку військовозобов'язаних і призов-ників та порядок проходження альтернативної служби. Кабінет Міністрів України розробляє нормативно-правові акти, що конкретизують чинне законодавство: «Положення про проход-ження військової служби громадянами України» та ін., що за-тверджує Президент України. Підготовку допризовників і при-зовників міністерствами й відомствами, які мають навчально-виховні заклади, органами місцевих державних адміністрацій і органами місцевого самоврядування, які використовують кошти, виділені Міноборони України та іншими військовими формуваннями, здійснюють під керівництвом Кабінету Мініст-рів України. Він визначає джерела й порядок фінансування мобілізаційної підготовки, створення та збереження мобіліза-ційного резерву, створює й ліквідовує військові навчальні зак-лади та виконує інші функції в сфері оборони.

Органом державного управління Збройними Силами Ук-раїни є Міністерство оборони України, яке несе повну відпові-дальність