З'ясуванню сутнісних рис адміністративного процесу великою мірою сприяє аналіз його принципів.

2. Принципи адміністративного процесу:

а) принцип законності.

Принципи адміністративного процесу як вихідні, керівні ідеї, відповідно до яких він здійснюється, спираються на конституційні принципи діяльності державних органів, їх посадових осіб, відобра-жаючи специфіку процесуальних форм діяльності.

Основними є такі принципи адміністративного процесу (адміністра-тивно-процесуальної діяльності):

<) законності;

О правової рівності;

О охорони інтересів держави та особи;

О публічності (офіційності);

О об'єктивної істини;

О гласності;

О обов'язковості державної мови і забезпечення права користу-вання рідною мовою;

О швидкості й економічності;

О самостійності в ухваленні рішень;

О дотримання правових презумпцій адміністративного процесу.

Принцип законності є найважливішим принципом адміністратив-ного процесу і характеризується як режим відповідності суспільних відносин, що виникають у цій сфері, вимогам законів та інших актів законодавства. Його реалізація в адміністративно-процесуальній діяльності спирається на такі умови: єдність законності; гарантуван-ня прав і свобод громадян; неприпустимість протиставлення закон-ності й доцільності; невідворотність покарання за порушення закон-ності.

Цей принцип виражає адміністративний процес як суто юридичну діяльність, що здійснюється тільки на основі спеціальних процесуальних норм. Державні органи в адміністративному процесі діють у межах закріпленої за ними компетенції.

Так, повноваження органів і посадових осіб, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, містяться в КУпАП, а його ст. 222 визначає, зокрема, категорії справ, підвідомчі органам внутрішніх справ (міліції), ст. 214 розмежовує компетенцію органів, що уповноважені роз-глядати справи про адміністративні правопорушення тощо.

б) принцип правової рівності.

Принцип правової рівності грунтується на конституційному поло-женні щодо рівноправності громадян перед законом. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи об-межень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, май-нового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Проте було б не-правильно розглядати його однобічно, в контексті застосування лише до громадян. Він повною мірою стосується й інших суб'єктів адміністративного процесу.

Інакше кажучи, вимоги закону поширюються на всі без винятку державні органи, об'єднання громадян і посадових осіб, які беруть участь в адміністративно-процесуальній діяльності. Конкретне втілення принцип правової рівності знаходить у формуванні правово-го статусу суб'єктів адміністративного процесу, причому особливе значення має закріплення широкого кола прав і обов'язків громадян, котрі відіграють тут роль дійового інструменту реалізації і захисту своїх інтересів. Щодо цього принципу в законодавстві про адміністративні правопо-рушення існує чітка норма — ст. 248 «Розгляд справи на засадах рівності громадян», яка визначає, що всі громадяни рівні перед законом незалеж-но від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру за-нять, місця проживання, інших обставин. Не існує будь-яких спеціаль-них органів, які розглядали б справи щодо окремих груп громадян, що різняться за зазначеними ознаками.

в) принцип охорони інтересів держави та особи.

Зазначений принцип органічно пов'язаний з реалізацією інших принципів адміністративного процесу, зокрема принципу охорони інтересів держави та особи.

Охорона інтересів держави і особи. Цей принцип вказує на де-мократизм адміністративного процесу. Органи, що розглядають індивіду-альні справи і приймають за ними рішення, зобов'язані забезпечити за-хист інтересів держави, громадського порядку, прав і свобод особи, інте-ресів підприємств, організацій, закладів. Громадянам надається юридич-на допомога, вони можуть користуватися послугами адвоката. Послідов-не, повне і неухильне врахування інтересів держави і особи безпосеред-ньо відображається на ефективності адміністративного процесу і є обов'язком будь-якого органу або посадової особи, що розглядає і вирі-шує адміністративну справу. До їх завдань входить також обов'язок сте-жити за належним використанням сторонами своїх прав, щоб це не заш-кодило інтересам держави та учасників процесу. Тут наявний зворотний зв'язок. Охоро-на інтересів особи, громадянина — найважливіший чинник стабіль-ності цивільного суспільства і, отже, належного функціонування державного апарату та держави в цілому.

г) принцип публічності (офіційності).

Принцип публічності (офіційності) адміністративного процесу вияв-ляється у закріпленні обов'язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд і розв'язання індивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим дії (підбір необхідних матеріалів і доказів) від імені держави і, як правило, за державний рахунок. На відміну від цивільного процесу в адміністративному відсутня плата за ведення процесу у вигляді державного мита, тобто відносини між суб'єктами будуються виключно на безоплатних засадах.

Цей принцип адміністративного про-цесу полягає в його доступності для громадян. Розгляд конкретних справ, збирання необхідних доказів і матеріалів є обов'язком державних органів та їх посадових осіб. Усе це здійснюється за рахунок держави.

Так, у коментарі до ст. 268 «Права особи, яка притягається до адмі-ністративної відповідальності» КУпАП підкреслюється, що обов'язок до-ведення покладено на органи, що розглядають адміністративну справу. Відсутня також будь-яка плата з боку громадян за участь у процесі, офор'млення матеріалів, прийняття рішення.

д) принцип об’єктивної істини.

Принцип об'єктивної істини спрямований на максимально можли-ве виключення з адміністративного процесу проявів суб'єктивізму, однобічності в аналізі дій суб'єктів. Він покликаний забезпечити встановлення й оцінку реальних фактів, що мають значення для ухва-лення обгрунтованого рішення у конкретній справі. Не випадково, наприклад, законодавець як найважливіші завдання у справі про адміністративне правопорушення закріпив необхідність своєчасного, всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин .кожної справи, розв'язання її в чіткій відповідності із законодавством. Не-обхідною також вважається оцінка досліджуваних у ході розгляду справи доказів (ст. 252 КпАП).

Так, коментар до ст. 251 «Докази» КУпАП підкреслює, що одним з найважливіших завдань провадження у справах про адміністративні пра-вопорушення є повне, об'єктивне з'ясування обставин цієї справи, що дозволяє відшукати істину у справі. Додержання цього принципу виклю-чає прояви