7 діб — порушення, пов'язані з використанням газу.

Він обумовлений оперативністю виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Визначення конкретних, порівняно невеликих строків розгляду та вирішення адміністративної справи слугує чинником, який, з одно-го боку, виключає зволікання, а з іншого — дозволяє впорядкувати рух справ, увести процес у визначені часові рамки. В порівнянні з кримінальним та цивільним процесами ведення більшості адмініст-ративних справ з матеріальної точки зору є менш обтяжливим для держави. Однак це не означає, що певні фінансові витрати і органі-заційні труднощі повинні стати на заваді належному веденню проце-су, забезпеченню захисту прав і законних інтересів громадян.

Таким чином, адміністративний процес становить собою вре-гульовану нормами адміністративно-процесуального права діяль-ність виконавчо-розпорядчих органів держави, їх посадових осіб, інших уповноважених на те суб'єктів, спрямовану на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також:.матеріаль-но-правових норм Інших галузей права в ході розгляду індивідуально-конкретних справ.

3. Суб’єкти адміністративного процесу.

Суб'єкти (учасники) адміністративного процесу. Адміністративний процес характеризується різноманітністю суб'єктів. Як сторони (учасни-ки, суб'єкти) в адміністративному процесі виступають юридичні та фі-зичні особи; виконавчо-розпорядчі органи держави і місцевого самовря-дування; адміністрації підприємств, закладів, організацій і громадські ор-ганізації; політичні партії та органи самоорганізації населення; об'єднан-ня грбмадян і просто громадяни, а також іноземці та особи без громадян-ства тощо.

Аналіз усього масиву учасників адміністративно-процесуальних від-носин дає змогу виділити п'ять груп суб'єктів адміністративного процесу: 1) громадяни; 2) виконавчо-розпорядчі органи та структурні частини їх апарату; 3) об'єднання громадян та їх органи, а також органи самооргані-зації населення, що мають адміністративно-процесуальну правосуб'єкт-ність; 4) державні службовці та посадові особи, що наділені адміністра-тивно-процесуальними правами та обов'язками; 5) інші державні органи та їх посадові особи.

Коротко зупинимося на характерних рисах кожного із зазначених суб'єктів.

1.Громадяни мають загальну правосуб'єктність, у тому числі й адмі-ністративного процесу в будь-якій галузі управлінської сфери: господар-ській, соціально-культурній, адміністративній, політичній. Така власти-вість адміністративної правосуб'єктності громадян породжує в усіх інших суб'єктів адміністративного процесу обов'язок додержуватися їх-ніх прав.

Особливістю адміністративно-процесуальної правосуб'єктності гро-мадян є їхня некомпетентність щодо вирішення адміністративних справ (якщо не наділені спеціальними повноваженнями, але у цьому разі вони вже належать до іншої категорії суб'єктів).

2. Виконавчо-розпорядчі органи. Ця група суб'єктів відіграє визна-чну роль у вирішенні індивідуально-конкретних справ. Разом з тим, ад-міністративно-процесуальна правосуб'єктність виконавчо-розпорядчих органів неоднакова. Вона поділяється на загальну, галузеву та спе-ціальну.

Загальну правосуб'єктпість мають ті органи, до компетенції яких входить вирішення широкого кола справ, незалежно від їх галузевої ком-петенції. До них належать, наприклад, місцеві адміністрації, виконкоми Рад народних депутатів.

Галузеву — мають органи, до завдань яких входить вирішення справ у межах галузі. Це відділи та служби міністерств.

Спеціальну — мають органи, створені спеціально для вирішення вузь-кого кола справ. Наприклад, адміністративна комісія районної державної адміністрації.

Слід зазначити, що виконавчо-розпорядчі органи, як правило, є обов'язковою стороною, обов'язковим учасником адміністративного про-цесу.

3. Об'єднання громадян. Адміністративно-процесуальна право-суб'єктність об'єднань громадян закріплена в Законі «Про об'єднання громадян». Вона виникає у разі реалізації ними своїх прав, передбачених ст. 20 цього Закону (наприклад, захист інтересів членів громадської ор-ганізації), а також у випадках порушення законодавства з боку легалі-зуючих органів (ст. 27) та самих об'єднань громадян, коли до останніх за-стосовуються санкції, передбачені статтями 29, ЗО, 31 і 32 (штраф, попе-редження, тимчасова заборона діяльності, примусовий розпуск).

4. Посадові особи і державні службовці, їх адміністративно-проце-суальна правосуб'єктність зумовлена двома обставинами:

по-перше, важливе значення має належність державних службовців до певної категорії керівників або спеціалістів. Зрозуміло, що право-суб'єктність керівника ширша, ніж спеціаліста;

по-друге, значну роль відіграє зміст посадових прав та обов'язків. Так, голова районної держадміністрації і начальник управління міністер-ства належать до однієї категорії (3), але зрозуміло, що їх правосуб'єкт-ність різна.

5. Інші державні органи та їх посадові особи. Спеціальною адмі-ністративно-процесуальною правосуб'єктністю володіють і деякі інші пе-редбачені законом державні органи та посадові особи. Так, районні (мі-ські) судді одноосібне розглядають низку справ про адміністративні пра-вопорушення (ст. 221 КУпАП), в органах прокуратури ведеться прова-дження за скаргами та заявами громадян, порушується дисциплінар-не переслідування (дисциплінарне провадження) щодо посадових осіб тощо.

Слід зазначити, що лише цієї класифікації суб'єктів адміністративно-го процесу явно недостатньо для з'ясування специфіки їх адміністратив-но-процесуального становища.

Для визначення їх адміністративно-процесуального статусу важлива і та роль, яку кожен із суб'єктів виконує у процесі. За характером проце-суального статусу всі суб'єкти поділяються на три групи:

1) суб'єкти, що вирішують справу;

2) суб'єкти, стосовно яких вирішується справа;

3) допоміжні учасники процесу.

До першої групи завжди належать державні органи, їх посадові осо-би, до другої — практично будь-які суб'єкти, як органи, так і особи, до третьої — свідки, потерпілі, експерти, перекладачі, адвокати.

Конкретний перелік учасників адміністративно-процесуальних від-носин залежить від виду адміністративного провадження.

4. Структура адміністративного процесу.

а) види адміністративних проваджень.

Однією з найважливіших особливостей адміністративного процесу є Істотне, більш широке порівняно з кримінальним та ци-вільним процесами коло охоплюваних ним суспільних відносин. Ця обставина значною мірою передбачає структуру адміністративного процесу.

В цілому адміністративний процес становить собою систему проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого.

Між адміністративним про-цесом (цілим) і будь-яким з адміністративних проваджень (частиною цього цілого) існують нерозривні взаємозумовлюючі та системоутворюю-чі зв'язки і відносини.

Під адміністративним провадженням розуміють адміністративно-процесуальну діяльність (сукупність процесуальних дій) компетентного суб'єкта, що здійснюється у межах конкретної адміністративної справи для її вирішення. Адміністративне провадження детермінується в адмі-ністративному процесі завдяки наявності виключно йому належних: а) процесуальних правовідносин; б) доказів; в) процесуальних докумен-тів.

Виділення окремих проваджень у рамках адміністративного про-цесу обумовлене низкою чинників. Перш за все кожне провадження характеризується своїми, притаманними йому метою