Реальний розподіл адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відображує об'єктивну необхідність сус-пільного розділення праці та професіональної спеціалізації діяль-ності різних уповноважених суб'єктів. При цьому виділення конк-ретних проваджень у рамках адміністративного процесу пов'язане й з необхідністю врегулювання певних, якісно однорідних суспіль-них відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері та, отже, набувають характеру процесуальних правовідносин.

За функціональною ознакою в структурі адміністративного про-цесу можуть бути виділені: а) провадження, що носять установчий характер (провадження по утворенню державних органів, суб'єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотвор-чий характер (провадження по відпрацюванню та прийняттю норма-тивних актів); в) правоохоронні провадження (провадження в спра-вах про адміністративні правопорушення, провадження по скаргах громадян); г) правонаділяючі провадження (провадження по реалі-зації контрольно-наглядових повноважень).

Усі адміністративні провадження органічно пов'язані між собою, пе-ребувають у постійній взаємодії та взаємопроникненні, наділені багатьма загальними ознаками, а їх сукупність має інтегративні якості та власти-вості цілісної системи.

Кількість конкретних адміністративних проваджень надзвичайно ве-лика, що зумовлено характером самого державного управління, яке все-бічно охоплює суспільне життя, і різноманітністю управлінських відно-син.

Внаслідок цього, повний перелік проваджень практично неможли-вий. Більше того, практика управлінської діяльності викликає до життя їх нові види. Тільки за останні роки з'явилися провадження з одержання громадянами субсидій, ліцензування діяльності підприємств, оформлен-ня спеціальних економічних зон, приватизації громадянами житла, реєст-рації цінніх паперів та інші. Кожне з них має специфічні риси або озна-ки. Ці ознаки зумовлені характером справи, що вирішується, правовим статусом суб'єктів, які беруть участь у процесі, особливостями правовід-носин, що виникають, цілями, що ставляться, тощо.

Тому на нинішньому етапі розвитку адміністративно-правової науки найважливішою проблемою є класифікація адміністративних прова-джень на види та підвиди за найбільш характерними і значущими для юридичної практики ознаками. Першочергове завдання такої класифікації полягає у тому, щоб визначити місце кожного адміністративного про-вадження в адміністративному процесі та досліджувати у межах однопо-рядкових типологічних груп.

Виділяють звичайне та прискорене провадження. При цьому прискорене провадження (наприклад, провадження в справі про ад-міністративне правопорушення) характеризується спрощеною проце-суальною регламентацією, мінімальною кількістю процесуальних актів, певною «спресованістю» стадій.

У загальному вигляді при класифікації за індивідуально-конкрет-ними справами система адміністративних проваджень, що склада-ють структуру адміністративного процесу, може бути подана таким чином: 1) провадження по відпрацюванню та прийняттю норматив-них актів; 2) провадження по прийняттю індивідуальних актів управ-ління; 3) провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, що порушують права громадян; 4) провад-ження по зверненнях громадян; 5) провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів та заходів адміністратив-ного припинення; 6) провадження в справах про адміністративні пра- вопорушення; 7) дисциплінарне провадження; 8) провадження по ре-алізації контрольно-наглядових повноважень; 9) реєстраційно-дозвіль-не провадження; 10) провадження по приватизації державного май-на; 11) діловодство; 12) установче провадження.

На відміну від інших видів юридичного процесу (цивільного та кримінального) адміністративний процес не може бути зведений лише до правозастосовних функцій. Ця обставина обумовлює на-явність у його структурі таких проваджень, як провадження по відпрацьовуванню та прийняттю нормативних актів І проваджен-ня по прийняттю індивідуальних, актів управління. По суті зазначені провадження регламентують порядок підготовки і прийняття підза-конних нормативно-правових актів різного рівня. Впорядкування такого роду процедур, уведення їх у чіткі процесуальні рамки слу-гують важливою гарантією доцільності і законності підзаконних актів, що видаються у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.

Іншою важливою гарантією законності прийнятих рішень є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, що порушують права громадян. Тому в структуру адміністративного процесу входить провадження по оскарженню таких рішень, дій або бездіяльності, яке містить у собі детальну регламентацію адміністративного і судового порядку розгляду і ви-рішення скарг громадян.

Такий вид адміністративного провадження, як реєстраційно-дозвільне провадження, спрямований на впорядкування відносин, пов'язаних з об'єктами, обіг яких має певні обмеження і на викори-стання яких необхідний спеціальний дозвіл, що видається компетент-ними органами. Зокрема, це стосується придбання, збереження і використання вогнепальної зброї, різноманітних вибухових речовин. Разом з тим такого роду провадження може бути прикладом реалі-зації контрольно-наглядових повноважень, одним із аспектів яких є, наприклад, реєстрація транспортних засобів у ДАІ, перевірка їх тех-нічного стану.

З огляду на теоретичні дослідження структури юридичного процесу в адміністративному процесі виділяють чотири блоки адміністративних проваджень: нормотворчі провадження, установчі провадження, право-застосовні провадження, контрольно-наглядові провадження.

Нормотворчі провадження становлять специфічну діяльність упов-новажених суб'єктів щодо підготовки, затвердження, офіційного оголо-шення нормативно-правових актів. У цьому блоці виділяють:

а) провадження з упорядкування нормотворчості;

б) провадження з упорядкування нормативного матеріалу;

в) провадження із внесення змін до нормативного матеріалу тощо.

Установчі провадження — це специфічна діяльність уповноваже-них суб'єктів з реалізацій норм матеріального адміністративного права щодо створення, реоганізації, ліквідації організаційних структур і ком-плектуванню їх персоналом. У цьому блоці виділяють:

а) провадження щодо створення організаційних структур;

б) провадження щодо реорганізації організаційних структур;

в) провадження щодо ліквідації організаційних структур;

г) провадження щодо комплектування організаційних структур пер-соналом.

Правозастосовні провадження становлять специфічну діяльність уповноважених суб'єктів із застосування норм матеріального адміністра-тивного права щодо розгляду та вирішення індівідуальніх управлінських справ. Серед них виділяють кілька груп проваджень, що у свою чергу складаються з конкретних видів проваджень.

По-перше, це група проваджень із застосування заходів адміністра-тивного примусу. До неї належать:

а) дисциплінарні провадження;

б) провадження у справах щодо адміністративних правопорушень;

в) виконавчі провадження,

г) провадження із вжиття заходів адміністративного примусу до юри-дичних осіб.

По-друге, це група проваджень із вжиття в адміністративному по-рядку заходів заохочення і