По-друге. процес - це динамічне поняття, що означає діяльність відповідних державних органів. Кожний вид процесу - цивільний, кримінальний чи адміністративний - є діяльністю певних державно-владних органів, завдяки якій вирішуються завдання судочинства і державного управління. Оскільки завдання вказаних вище норм різні, то і способи їх здійснення через той чи інший вид процесу відрізняються певною специфікою.

По-третє, основна властивість, процесу полягає в тому, що це не будь-яка діяльність, а виключно юридична. Відповідно, є підстави розглядати конкретним вид процесу як правовий вираз певної форми діяльності держави.

Правова природа пронесу (цивільного, кримінального і адміністративного) проявляється, перш за все у його соціальному призначенні, у тому, щоб забезпечити реалізацію матеріальних норм різних галузей права. Кожний вид процесу - це певний порядок здійснюваних послідовно дій. що мають на меті практичне втілення в життя норм матеріального права.

Проте однієї юридичної мети ще недостатньо для повної характеристики правової природи процесу. Оскільки будь-який вид процесу призначений для реалізації соціальних правил, встановлених державою - матеріальних правових норм, тому він може бути тільки юридичним порядком, адже інакше реалізувати правову норму неможливо. Сам процесуальний порядок діяльності встановлюється і регулюється за допомогою спеціальних юридичних правил - процесуальних норм права: цивільно-процесуальних, кримінально-процесуальних і адміністративно-процесуальних.

По-четверте, принципове значення має і те, що всі види процесу є юридично-результативною діяльністю, тільки завдяки якій і можна досягти необхідного в ході вирішення індивідуально-конкретних справ юридичного результату.

Таким чином, адміністративний процес - це порядок вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління виконавчо-розпорядчими органами (а в передбачених законом випадках і іншими суб'єктами): це діяльність, в ході здійснення якої виникають суспільні відносини, що регулюються нормами адміністративно-процесуального права.

Список використаної літератури:

Кодекс про адміністративні правопорушення, Київ, 2005р.

Л.Г. Чистоклєтов ”Коментар до Кодексу про адміністративні правопорушення”, Київ, 2005р.

Конституція України, Київ, 2005р.

ЗУ ”Про мови” від 28 жовтня 1989 року.

ЗУ “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року.

ЗУ “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року.

С.В. Ківалов, Л.Р. Біла “Адміністративне право України”, навчально-методичний посібник, Одеса, 2002р.

І.П.Голосніченко, М.Ф.Стахурський, Н.І.Золотарьова “Адміністративне право України: основні поняття”, навчальний посібник, Київ, 2005р.

В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко “Адміністративне право України”, підручник, Київ, 2005р.

Ю.П.Битяк “Адміністративне право України”, Київ, 2006 р.

В.В.Новіков, Л.Г.Чистоклєтов,М.П.Федоров “Адміністративне право України”, навчальний посібник, Львів, 2001р.

В.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко “Адміністративне право України”, Київ, 2004р.