Реферат на тему:

«Предмет, методи та система права соціального забезпечення»

ЗМІСТ

1. ВСТУП……………………………………………………………………… 3

2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН ..…………......... 5

3. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ РИСИ ПРЕДМЕТУ Й МЕТОДУ ПРАВА СОЦІАЛЬНГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ................................................................................. 7

4. ПРАВОВІ ФОРМИ І ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.......................................................................................................... 11

5. СИСТЕМА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ....................... 15

6. ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 16

7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 17

ВСТУП

Трмін "соціальний захист" відноситься до функції держави, що означає турботу про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян. Для здійснення цієї функції створений спеціальний орган державної виконавчої влади - Міністерство праці і соціальної політики України. Над проблемою розвитку теорії права соціального забезпечення трудилися видні вчені-правознавці: В.А. Ачаркан, А.Д. Зайкін, М.Л. Захаров, Р.И. Іванова, А.Е. Козлов, В.А. Тарасова, Я.М. Фогель і інші відомі юристи. Вони, власне кажучи, заклали фундамент нової галузі права соціального забезпечення.

Одним з важливих факторів, під впливом яких у великому ступені зростає необхідність соціального захисту, її роль і значення в житті людей, є різке зниження рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення (старих, непрацездатних і безробітних). Втрата основного і єдиного джерела засобів існування, яким є заробіток, ставить працівника і його родину у винятково важке матеріальне становище, несе із собою позбавлення, убогість, бідність. У силу цього введення і розвиток соціального забезпечення був і залишається одним із пріоритетних напрямків соціальної політики і діяльності держави.

"Ядром", основним видом суспільних відносин, що складають предмет права соціального забезпечення є пенсійні відносини. Що відносилися раніше до предмета різних галузей права, пенсійні відносини стали складовою частиною права соціального забезпечення. На відміну від предмета галузі права, що окреслює коло суспільних відносин, метод дозволяє повніше охарактеризувати природу цих відносин, виявити їх відмітні юридичні ознаки і тим самим точніше визначити границі правового регулювання. Метод являє собою сукупність способів-прийомів юридичного впливу держави на формування суспільних відносин, на поводження людей як учасників цих відносин для того, щоб вони діяли відповідно до вимог законодавства. Метод нормативного регулювання соціального забезпечення являє собою комбінацію імперативного і диспозитивного способів-прийомів регулювання.

Імперативному способу правового регулювання свойствен метод влади і підпорядкування, а диспозитивному - метод юридичної рівності. Диспозитивний метод регулювання знаходить своє втілення в такій різноманітності , як метод соціально-забезпечувальних вимог і предоставлень. Метод права соціального забезпечення використовує обоє ці способи у сполученні з іншими способами-прийомами регулювання: дозвіл, розпорядження, заборона.

Метод права соціального забезпечення має і свої особливості. Громадянин як учасник відносин по соціальному забезпеченню наділяється не тільки галузевою правоздатністю, але і правом вимагати надання йому конкретного виду забезпечення, а орган соціального захисту населення зобов'язаний надати його на умовах, установлених законом. Динамічний розвиток права соціального забезпечення залежить від багатьох факторів, і насамперед від економічного потенціалу і зацікавленості держави в правовому регулюванні суспільних відносин у сфері соціального забезпечення.

Норми права соціального забезпечення мають свою класифікацію. У її основі лежить розподіл їх на норми загальної й особливої частин. До загальної частини галузі права соціального забезпечення входять норми, що характеризують предмет, метод і задачі галузі права, сферу дії норм права по обличчях, у просторі і в часі, правовідносини (правосуб'єктність) учасників, юридичні факти - підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин, їхні об'єкти), принципи, на яких будується і розвивається галузь права, а також основної правової категорії її (форми, види соціального забезпечення).

До норм загальної частини права соціального забезпечення відносяться ст. ст. 46, 92 Конституції України,

До особливої частини права соціального забезпечення відносяться всі інші норми, що детально регламентують умови і порядок надання громадянам різних видів соціального забезпечення, їхні розміри.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН

Теоретичне обґрунтування необхідності соціального забезпечення непрацездатних громадян розроблено майже у всіх країнах наприкінці XІ - початку XX століття, тобто в період інтенсивного процесу індустріального розвитку і росту чисельності працівників найманої праці. Збільшення найманих робітників супроводжується змінами вікової структури працездатного населення: у його складі систематично підвищується частка старих, потребуючих їхній соціальний захисти.

Одним з важливих факторів, під впливом яких у великому ступені зростає необхідність соціального захисту, її роль і значення в житті людей, є різке зниження рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення (старих, непрацездатних і безробітних). Втрата основного і єдиного джерела засобів існування, яким є заробіток, ставить працівника і його родину у винятково важке матеріальне становище, несе із собою позбавлення, убогість, бідність. У силу цього введення і розвиток соціального забезпечення був і залишається одним із пріоритетних напрямків соціальної політики і діяльності держави.

Термін "соціальне забезпечення", що позначає одну з форм соціального захисту громадян, з'явився в юридичній літературі в перші роки радянської влади. Офіційно термін "соціальне забезпечення" закріплений у міжнародному Пакті про економічні, соціальні і культурні права, прийнятому Генеральної говориться, що держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, що включає соціальне страхування. Термін "соціальне забезпечення" застосовується й у Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р.2 Хоча в Конституції України (ст.46), як уже відзначалося вище, вживається й інший термін - "соціальний захист". Але це, на нашу думку, не знижує значення терміна "соціальне забезпечення". Представляється, що обоє цих терміна - слова синоніми.

За змістом ст.46 Конституції України "соціальний захист" містить у собі "соціальне забезпечення", тобто "соціальний захист" - більш широке поняття. У юридичній науці і, зокрема ,