Так, громадяни можуть за взаємною згодою передати справу про розірвання шлюбу до органів РАГСу або СУДУ. [23, с. 159].

Імперативною, або умовною, називають підвідомчість, при якій справа розглядається декількома юрисдикційними органами у визначеній, встановленій законом послідовності. Так, більшість трудових суперечок вирішуються відповідно до категоричного розпорядження закону спершу комісією по трудових суперечках, потім, у разі неприйняття нею узгодженого рішення або винесення ухвали, що не задовольняє працівника, - профспілковим комітетом і лише після цього - судом.

Так, зокрема, згідно з цивільно-процесуальним законодав-ством пред'явлення до перевізника позову, який витікає з договору перевезення, передбачає обов'язкове пред'явлення до нього претензії. П.5 ст.158 Земельного Кодексу України передбачає обов'язкове досудове звернення з питань земельних ресурсів до місцевих органів влади чи самоврядування. Справи, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, колгоспних правовідносин, для яких характерне рівне правове положення суб'єктів, якщо в них хоча б однією із сторін є громадянин або колгосп, звичайно підвідомчі судам, а справи, що виникають з адміністративних, фінансових, земельних правовідносин, для яких типове нерівне правове положення суб'єктів, - адміністративним органам.

Варто мати на увазі, що цей вид підвідомчості значною мірою втратив своє значення, тому що згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється винятково судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі і П.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. “Про застосуванняКонституції України при здійсненні правосуддя” судам підвідомчі усі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги тільки на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Змішана підвідомчість поєднує в собі ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, наприклад, деякі справи можуть бути подані до суду безпосередньо, або післяоскарженнядо органу чи посадової особи, що постановила оспорюване рішення.

1.2. Правила визначення підвідомчості

Існує три загальних критерії підвідом-чості справ суду: наявність спору про право, суб'єктний склад і зміст спору.

Наявність спору про право цивільне є обов'язковим кри-терієм, який повинен враховуватись при вирішенні питання щодо підвідомчості цивільних справ суду.

До компетенції судів загальної юрисдикції відноситься розгляд і вирішення справ по спорах про право. Якщо здійснення суб'єктивного права не оспорюється, то такі справи в судовому порядку, як правило, не розглядаються, їх вирішують, наприклад, органи РАГС, нотаріат і ін. Однак законодавство передбачає і виключення з загального правила: судам підвідомчі справи окремого провадження. Для цих справ характерним є те, що при їх розгляді спір про право цивільне вирішуватися не може, а може вирішуватися лише спір щодо факту, стану.

Допускається вирішення у суді справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, у яких може бути спір, але не цивільно-правовий, а щодо законності дій адміністративних органів, посадових осіб і т д

Винятково судами вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власності і користуванні громадян та юридичних осіб, а також спори відносно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей

Важливим критерієм визначення підвідомчості суду справ позовного провадження є суб'єктний склад учасників спору. [10, с. 430].

Загальним судам підвідомчі справи по спорах, які виникають з цивільних, сімейних, трудових та кооперативних відносин, якщо хоча б однією з сторін спору є громадянин. Таким чином, судам підвідомчі ті цивільні справи, де сторонами в спорі є громадяни або громадянин і організація

З цього правила є виключення так, суду підвідомчі справи щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, що виникають між юридичними особами скарги релігійних організацій на рішення державних органів із приводу воло-діння і користування культовими будівлями і майном, в той же час справи про банкрутство, порушені громадянами-кредиторами, підвідомчі господарському суду. Незалежно від учасників спірних відносин при роз-межуванні компетенції між судом і господарським судом по справах, у яких об'єднані кілька зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському суду - усі вимоги підлягають розгляду в суді.

Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підпри-ємства й організації

Зміст спору. Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в постанові від 1 листопада 1996 р „Про застосу-вання Конституції України при здійсненні правосуддя" і з урахуванням положення ст 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судам підвідомчі всі справи щодо захисту прав і свобод громадян. [7, с. 10].

Судам підвідомчі справи, що виникають з чотирьох груп правовідносин: цивільних, сімейних, трудових і кооперативних. Однак передбачається виключення з загального правила: судам підвідомчі справи, що виникають з адміністративно-правових відносин (справи по скаргах на неправильності в списках виборців і в списках громадян, що мають право брати участь у референдумі; по скаргах на дії органів і посадових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень і ін.). Виключення з загального правила можуть передбачатися і галузевим законодавством. Так, ст.158 Земельного кодексу встановлює виняткову судову підвідомчість ряду спорів, що ви-никають із земельних правовідносин, — спору з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділян-ками, що знаходяться у власності громадян; ст.102 Земельного кодексу — про скасування