Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності. У залежності від місця знахо-дження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв'язку між справами. До них відносяться:

- загальна територіальна підсудність;

- альтернативна підсудність;

- договірна підсудність;

- виняткова підсудність;

- підсудність кількох пов'язаних між собою справ.

Встановлення різних видів територіальної підсудності передбачає в одних випадках надання визначеній стороні пільг для захисту своїх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, а в інших – створення найбільш сприятливих умов для вирішення спору.

Загальна територіальна підсудність визначається місцем проживання відповідача. Суть її полягає в тому, що цивільна справа (якщо інше не передбачено законом) підсудно районному (міському) суду чи іншому суду (обласному, і т.д. ) за місцем проживання відповідача. Позов до юридичної особи пред'являється за місцем перебування його органа чи майна

Позови до державних підприємств, установ, коопе-ративних організацій, їх об'єднань, інших організацій, які користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління. [23, с. 159].

Правила про загальну територіальну підсудність спрямовані на те, щоб попередити пред'явлення необґрунтованих позовів і захистити від зайвих витрат відповідачів, оскільки подання позову не за місцем їх проживання чи знаходження пов'язане з певними матеріаль-ними витратами. Разом з тим такий підхід не зачіпає майнових інтересів позивачів, адже у випадку задоволення судом позову їх витрати компенсуються за рахунок відповідача. Таким чином, можна зробити висновок про те, що правила про загальну територіальну підсудність встановлені законом в інтересах відповідача.

Альтернативною є підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в одному з кількох судів, або за місцем проживання відповідача, або за місцем свого проживання, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання угоди. Альтернативна підсудність (підсудність на вибір позивача) - така підсудність, при якій справа підсудна не одному, точно визначеному суду, а одному з декількох, зазначених у законі судів, на вибір позивача. Пзивачу надається можливість звернутись з позовом за місцем постійного проживання відповідача. Однак альтернативна підсудність по змісту набагато ширше.

Так, позови щодо стягнення коштів на утримання (алі-менти) і про встановлення батьківства, позови робітників і службовців, які випливають з трудових правовідносин, позови, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок і раціона-лізаторську пропозицію, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

Пзови громадян, що пов'язані із захистом їх прав як споживачів товарів (робіт, послуг), можуть бути подані за їх вибором за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди чи за місцем виконання договору.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годуваль-ника, можуть пред'являтися позивачем за його місцем проживання, місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди.

Перша група випадків полягає в тому, що до числа судів, один із яких може вибирати позивач, обов'язково входить і суд за місцем проживання позивача.

До суду за місцем проживання позивача можуть пред'яв-лятися позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби, недоумства, а також з особами, засудженими за здійснення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років. [10, с. 460].

Законодавство допускає пред'явлення позову про розірвання шлюбу в суді за місцем проживання позивача і тоді, коли при позивачу є неповнолітні діти або йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїжджати до місця проживання відповідача важко. При цьому слід підкреслити, що якщо у всіх попередніх випадках суд обирається за розсудом позивача, то в останніх випадках закон містить оціночні категорії: стан здоров'я, поважні причини, складнощі виїзду до місця проживання відповідача. Звідси випливає, що позивач може лише виявити ініціативу щодо розгляду справи в суді за місцем свого проживання і надати документи, що підтвер-джують складність виїзду до суду за місцем проживання відпо-відача. Остаточне ж рішення щодо розгляду справи за місцем проживання позивача в двох останніх випадках приймає суддя.

Друга група правил про альтернативну підсудність не передбачає в якості одного із можливих судів суд за місцем проживання позивача. До числа альтернативних судів закон відносить суди за місцем заподіяння шкоди, за місцем знахо-дження майна відповідача, його тимчасового перебування або знаходження тощо.

Так, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди.

Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна чи за місцем його тим-часового перебування або знаходження, за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача. У цьому випадку позивач має право вибору одного з кількох можливих судів. При цьому закон вводить своєрідні категорії: місце тимчасового перебування або місце постійного проживання відповідача, постійного заняття відповідача (роботи, навчання тощо).

Альтернативною є і підсудність за місцем виконання договору. Позови, що випливають з договорів, де зазначено місце виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання договору чи відповідно за місцем проживання відповідача чи за місцем знаходження органу управління юридичної особи, що є відповідачем.

Позов до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являється за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором