Якщо позовна заява (заява) надійшла до суду поштою чи її непідсудність з'ясована після прийняття, суддя пересилає заяву з мотивованою ухвалою після закінчення строку на оскарження належному суду. Про непідсудність заяви в цих випадках суддя зобов'язаний негайно повідомити заявника. Якщо заявник оскаржить ухвалу судді, то справа по підсуд-ності пересилається тільки у випадку постанови апеляційним судом ухвали про залишення скарги без задоволення. [10. с. 465].

За загальним правилом забороняється передавати до іншого суду справи, які суд розпочав розглядати. Однак процесуальне законодавство допускає в окремих випадках передачу справи до іншого суду і тоді, коли в момент пред'яв-лення позову (подачі заяви) правила про підсудність не були порушені. Усі ці випадки за суб'єктивною ознакою можна розділити на дві групи.

По-перше, передачу справи з одного до іншого суду України можуть здійснювати Голова Верховного Суду, його заступ-ники, а також голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил за клопо-танням сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, за заявою прокурора, а також за власною ініціативою. У цьому випадку можлива зміна не тільки територіальної, а й родової підсудності, наприклад, передача справи з прова-дження районного (чи іншого місцевого) суду до провадження обласного суду.

Передачу справи здійснює обласний суд (чи інший апеля-ційний) і тоді, коли після відсторонення судді в районному (міському) суді замінити його неможливо. [20. с. 70].

По-друге, передачу справи іншому суду може здійснювати в двох випадках і суд, у провадженні якого знаходиться дана справа: 1) якщо суд визнає, що даний позов з обставин справи може бути з більшою зручністю вирішений за місцем прова-дження найголовніших дій, які підлягають перевірці, або взагалі в іншому суді, а не в суді, обраному позивачем; 2) якщо прохання відповідача, місце проживання якого в момент пред'явлення позову не було відоме, про передачу справи за місцем його дійсного проживання буде визнане таким, що заслуговує задоволення.

Ухвала про передачу справи до іншого суду приймається у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін про день розгляду справи. Справа, направлена з одного суду до іншого, повинна бути прийнята судом, якому вона надіслана. Суперечки щодо підсудності між судами не допускаються. Це означає, що суд не може відмовитися прийняти направлену йому справу. Якщо суд вважає, що справа направлена йому в порушення закону чи не обґрунтовано, він може сповістити про це вищесто-ящому суду.

Ст. 116 нового ЦПК України чітко визначено чотири підстави передачі справи з одного суду до іншого. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) задоволене клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням; 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; 3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

У двох останніх випадках справа передається до суду, найбільш територіальне наближеного до цього суду. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цивільно-процесуальним законодавством.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.116 нового ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надісла. [10, с.470 – 472].

ВИСНОВКИ

У процесуальній літературі поняття підвідомчості визначається по-різному.

Судова підвідомчість - коло суперечок про право й інші правові вимоги, вирішення яких віднесене законом до ведення суду.

Підвідомчість є міжгалузевим інститутом, тому її можна класифікувати. Класифікація підвідомчості має і практичне значення.

Класифікація підвідомчості цивільних справ проводиться по декількох ознаках.

У залежності від органів, до ведення яких віднесений вирішення тих чи інших суперечок про право, розрізняють підвідомчість справ судам, адміністративним органам, третейським судам. Така класифікація дозволяє глибше зрозуміти предметні повноваження органів цивільної юрисдикції.

У залежності від предмета ведення юрисдикційних органів підвідомчість можна класифікувати на підвідомчість цивільних, сімейних, трудових, кооперативних, земельних і інших справ. Така класифікація дає представлення про форми захисту різних суб'єктивних прав.

Виділяються також альтернативна, договірна, умовна, виняткова і підвідомчість декількох зв'язаних між собою вимог.

У новому ЦПК поняття судової підвідомчості не вжи-вається, проблеми підвідомчості справ розглядаються в трьох статтях глави 2 розділу 1 нового ЦПК України „Цивільна юрисдикція”. Згідно з нею суди розглядають в порядку цивіль-ного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Право вирішення цивільних справ надано судовим, державним органам адміністративної юрис-дикції (органи державної влади, місцевого самоврядування, органи, що здійснюють виконавче провадження); не-державним юрисдикційним органам (товариські суди, третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України); змішаним органам