Кожний з названих органів, у тому числі і суд, має право вирішувати тільки ті цивільні справи, які віднесені законом до його ведення, тобто підвідомчі йому. Підвідомчість - це відносність потребуючих в державно-владному вирішенні суперечок про право і інших цивільних справ до ведення того або іншого державного, суспільного, змішаного органу або третейського суду.

На відміну від підвідомчості, за допомогою якої розмежовуються повноваження державних, суспільних і інших органів на вирішення юридичних справ, підсудність призначена розмежовувати компетенцію в тій же області, але між різними судами.

Підсудність - властивість конкретної цивільної справи, відповідно до якої вона підлягає розгляду в тім чи іншому суді. За допомогою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи по розгляду і дозволу власне кажучи цивільних справ.

У залежності від роду справ, що підлягають вирішенню, і від території, на якій діє той чи інший суд, прийнято розрізняти підсудність функціональну, родову або предметну, і територіальну чи просторову або місцеву. Кілька назв однієї й тієї ж підсудності зумовлено тим, що в різній літературі вони мають різну назву.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окре-мих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій. Районні, районні в містах, міські, районні суди, військові суди гарнізонів виступають судами першої інстанції, виконуючи функцію розгляду й вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству.

родова підсудність - це розподіл підвідомчих судам цивільних справ між судами різних ланок, які входять до системи судів загальної юрисдикції, що діють як суди першої інстанції.

Територіальна підсудність - підсудність справи суду в залежності від тієї території, на яку поширюється діяльність даного суду. З її допомогою розмежовується компетенція однорідних судів (однієї ланки судової системи). Наприклад, відомо, що всі майнові суперечки між колгоспами підсудні районному суду, але те, якому з них (за місцем перебування позивача чи відповідача) підсудна дана справа, визначається процесуальними нормами про територіальну підсудність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України // Відомості Верховної Ради України 1996. – №30. – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. – 2003. – № 45 - 46 – 12 березня 2003 р. ; № 47 - 48 – 13 березня 2003 р.

Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. Тертишнікова В.І. – Харків. – Консум, 2002. – C. 408.

Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р.

Про статус суддів: Закон України // Відомості Вер-ховної Ради України. – 1993. – № 8. – С. 56.

Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах країн СНД від 22 січня 1993р.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9) // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 - 2002: Офіційне видання / за загальною редакцією голови Верховного суду України В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С. 9 - 14.

Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 4) // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 - 2002: Офіційне видання / за загальною редакцією голови Верховного суду України В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С. 23 - 30.

Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 9) // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 - 2002: Офіційне видання / за загальною редак-цією голови Верховного суду України В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С. 245 - 254.

Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Навчальний посібник. – Київ, 2005. – --------------С. 400 – 472.

Белоконєв В. Розподіл обов'язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України. – 1996. – № 9. – С. 55.

Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи. Зразки. – К., 2001.

Бородин М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. – № 11. – С. 52.

Бородин М., Кройтор В. Судебные и арбитражные расходы. – Харьков: Бизнес Информ, 1998. – С. 95.

Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. – № 8 – С. 61.

Гражданский процесс: Учебник / Под. ред. проф. Комарова В.В. – X.: Одиссей, 2001. – С. 704.

Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П.І Шевчука. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 416.

Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України: практика застосування. Навч. посібник. – X., 1993. С. 110.

Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу. Практичний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 352.

Немировська О. На шляху оновлення цивільного процесуального законодавства // Право України. – 1999. – № 11. – С.70.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підручник для юридич. спеціальностей вищих закладів освіти: - К., Ін Юре. – 2004. – С. 680.

Тертишников В.І. Гражданский процесс: Курс лекций. – Харьков: Фирма «Консум», 2001. – С. 240.

Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 159.