Однак досліджувані об’єкти (торгові марки) стосовно фармацевтичної галузі мають свою специфіку. Перш за все, тут можна виділити три види назв щодо одного об’єкта (товара) – лікарського засобу, які пов’язані між собою, але мають різне функціональне призначення.

Тому принципово важливою для проведення кваліфікованого експертного дослідження, предметом якого є певна “фармацевтична” торгова марка, та, відповідно, об’єктивного вирішення спору щодо неї, є однозначність визначення термінів і понять.

ОСНОВНІ ВИДИ НАЗВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Відповідно до ст. Закону України “Про лікарські засоби” “лікарські засоби – це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму”.

Назва лікарського засобу – це позначення у вигляді слова або сполучення літер (і цифр), що має словесний характер. Залежно від функціонального призначення можна виділити три види назв, що належать до одного об’єкта – конкретного лікарського засобу:

1. Хімічна (або наукова) назва (ХН);

2. “Невласна” або “непатентована” назва:

2.1. Міжнародна непатентована назва (МНН);

2.2. Узвичаєна назва (УН);

3. Торгова назва (ТН).

Ці групи назв є незалежними і мають різне призначення, що обумовлено різними правовими вимогами і науковими потребами.

1 Хімічні назви (Chemical Names) є похідними від молекулярних формул діючих речовин і характеризують хімічну структуру молекули. Хімічна формула речовини показує, з яких елементів складається дана речовина та скільки атомів кожного елемента входить до складу його молекули. Відповідно, хімічна назва лікарського засобу (активної чи допоміжної речовини, що входить до його складу), визначає хімічну структуру відповідної сполуки шляхом відображення словесно-числовим (за допомогою слів/групи слів, індексів, знаків і цифр) і відповідним графічним способом якісного та кількісного складу її молекули, послідовності та характеру зв’язків атомів у ній.

Для хімічної назви важливим є поняття “родова назва” – та частина назви, від якої за певним способом створена дана хімічна назва. Такий принцип формування назв широко використовується в фармацевтичній галузі, наприклад, етан дає початок назві етанол, етил – етилен тощо.

Хімічна назва є незалежним поняттям, що не може бути об’єктом права власності (тобто зареєстрованою як товарний знак), тому може вільно використовуватися будь-якою юридичною або фізичною особою: розробником, заявником, виробником тощо. Хімічні назви містять багато інформації для спеціаліста-хіміка, але вони складні для сприйняття неспеціалістом і пересічним громадянином, надто громіздкі для вживання серед медичного персоналу і споживачів ліків (пацієнтів).

2 “Невласні” назви

2.1 Міжнародні непатентовані назви (МНН, INN – International Nonproprietary Names).

Ідентифікацію активної речовини лікарського засобу здійснюють, в першому наближенні, за спрощеною назвою, яка утворена від раціональної хімічної назви, і відома як єдина, загальнодоступна, родова, або міжнародна непатентована назва (МНН). МНН складаються за спеціальними правилами і присвоюються (реєструються) Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Вони не можуть бути об’єктами приватної власності.

МНН безпосередньо пов’язана зі структурною формулою активної речовини лікарського засобу і є відповідним спрощеним замінником її хімічної назви. Наприклад, хімічна назва речовини, що отримала міжнародну назву "Диклофенак натрій" – натрієва сіль 2-[(2,6-дихлорфеніл) аміно]-фенілоцтової кислоти.

Характерною особливістю близьких за хімічною структурою і фармакологічними властивостями лікарських засобів є використання в їх міжнародних непатентованих назвах спільної основи (стему), що наближає МНН до родових хімічних назв, оскільки вона вказує на приналежність відповідних лікарських засобів до одного виду – хімічної чи фармакологічної групи.

МНН широко використовуються як торгові назви препаратів групи "генериків" – препаратів, що втратили патентний захист і можуть вироблятися будь-яким виробником. Вони також вживаються як родові назви для препаратів-аналогів.

2.2 Узвичаєна назва (п. .2 наказу МОЗ України від 3 травня 2001 р. № ) – назва, що є загальноприйнятою для даного лікарського засобу, використовується кількома виробниками, однак не зареєстрована як МНН. Наприклад: еуфілін, фурацилін, Рінгера-Локка, рибоксин, димедрол, анальгін тощо.

Як правило, це торгові назви лікарських засобів, що вироблялись ще за часів колишнього Союзу і добре відомі пацієнтам декількох поколінь. Ці назви не мають розрізняльної здатності (основної властивості товарних знаків), оскільки є загальноприйнятими позначеннями, що не пов’язані з конкретним виробником лікарських засобів. По суті, це видові назви препаратів із спільними властивостями, якість та ефективність яких варіюються у певних межах, обумовлених технічними можливостями підприємств-виробників.

В міжнародному законодавстві з лікарських засобів поняттю “узвичаєні назви” відповідає термін “національні непатентовані назви” ліків (ННН). Це назви лікарських засобів, що відмінні від МНН і такі, що використовуються в заголовках фармакопейних статей.

Правове положення цього об’єкта визначається його статусом заголовка державного стандарту або його елемента. Переліки ННН, поряд із переліками МНН, є у всіх розвинених країнах світу, тільки називаються вони по-різному: у США – це United States Adopted Name (USAN), у Франції – Denomination commune francaise, в Італії – Denominazione comune italiana, в Японії – Japanese Accepted Name (JAN), наприклад: назва статті “Аспірин” Британської фармакопеї супроводжується позначкою “BAN” (British Approved Name).

ННН, як і МНН, є назвами, призначеними для вільного використання виробниками лікарських засобів, і підлягають захисту від використання на недозволені цілі, зокрема від їхньої монополізації, наслідком якої можуть бути безпідставний ріст цін на лікарські засоби, дезорієнтація пацієнтів і медичного персоналу щодо відомих лікарських засобів під новими назвами і, відповідно, заподіяння шкоди здоров’ю населення країни.

3 Торгові назви (Trade Names) лікарських засобів

Торгова назва лікарського засобу – це назва, під якою лікарський засіб надходить до цивільного обороту, і слугує суттєвим елементом системи забезпечення безпеки цього обороту. Ця назва має ідентифікувати товар (лікарський