Оригінальні торгові назви лікарських засобів – це словесні позначення, що дозволяють відрізняти лікарські засоби одних виробників від однорідних лікарських засобів інших виробників. Відомі торгові назви лікарських препаратів асоціюються у свідомості споживачів із підприємством-виробником. Наприклад: Віагра (“Пфайзер”), Кавінтон (“Гедеон Ріхтер”), Сіаліс (“Елі Лілі”).

Спеціалізовану оцінку правомірності державної реєстрації лікарського засобу під тією чи іншою торговою назвою відповідно до норм спеціального законодавства України про лікарські засоби здійснює комісія з номенклатури та інструкцій з патентною групою Державного фармакологічного центру МОЗ України.

Відповідно до вимог міжнародного законодавства про лікарські засоби, торгова назва препарату не може прямо вказувати на його фармакологічну дію та призначення, але загалом може нести певну інформацію про його склад, властивості і достоїнства, зрозумілу лише фахівцям. Наприклад: Валокордин (Valocordin) – це слово створене шляхом поєднання трьох словесних елементів латинського походження: посилання на призначення препарату (корд- /cordis/ – серце), його основну діючу речовину (-вал- /val/ – ізовалеріанова кислота, що міститься у відомій своїми заспокійливими властивостями лікарській рослині – валеріані) та розповсюдженому у фармацевтиці суфіксу –ин.

Ще приклади: апресин – від а (заперечення) і pressure (тиск – артеріальний); норваск – від норма і vascular (судинний); адверзутен – від adverse (проти) і tensio (тиск – крові), но-шпа – від no (заперечення) і spa (spasm); панадол – від pan і doleur - повне зняття болю тощо [Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. – 14-е изд., перераб., испр. и доп. – М.: ООО “Издательство Новая волна”, 2000. – 540 с.].

Ступінь розрізняльної здатності торгових назв ліків залежно від типу слова варіюється в широкому діапазоні, на одному полюсі якого знаходяться винайдені (фантазійні) слова з високим ступенем розрізняння (Віагра, Нотта), а на іншому – назви з вторинною (набутою в процесі використання) розрізняльною здатністю, тобто слова, що носять майже описовий характер стосовно призначення ліків, для маркування яких вони призначаються (спазмолітичний засіб НО-ШПА), або їх властивостей (Бісептол – подвійна антисептична дія), і слова, що стали загальноприйнятими як позначення препаратів певного виду, які не мають розрізняльної здатності (наприклад, “інсулін”, “анальгін”, “інтерферон”). Функція вказівки на підприємство-виробника лікарського засобу під такою (узвичаєною) назвою здійснюється лише за допомогою його реквізитів на упаковці препарату.

Для того щоб позначення, що заявляється як оригінальна торгова назва лікарського засобу, мало розрізняльну здатність, воно не має бути ані словом, що прямо чи безпосередньо відображає сутність і вид ліків, ані позначенням, що виражає характеристики препаратів (їхні властивості, якість, цінність, призначення, місце і час виробництва тощо).

Наприклад, не допускається використовувати видові назви типу “Таблетки від головного болю”, “Таблетки від застуди”, “Таблетки від кашлю”, “Мазь від радикуліту”, або слів хвалебного характеру: “екстра”, “люкс”, “супер”, “чудовий” тощо. В 1995 р. в Російській Федерації був зареєстрований цілий ряд лікарських засобів виробництва американської фірми “Perrigo Compani” під назвами, що мають структуру рекламного слогана: “НАШ ВЫБОР – АНАЛЬГЕТИК, ПОКРЫТЫЙ ОБОЛОЧКОЙ – фирмы “Perrigo Compani” (США)”, “НАШ ВЫБОР – ЭКСТРАСИЛЬНЫЙ АНАЛЬГЕТИК – фирмы “Perrigo Compani” (США)” тощо. З точки зору міжнародних норм конкурентного права використання таких слоганів як торгових назв ліків є недопустимим, оскільки це акт недобросовісної конкуренції.

Для запобігання можливості реєстрації ліків під такими та іншими некоректними, або оманливими назвами, Федеральною державною установою “Научный центр экспертизы средств медицинского применения” (ФГУ “НЦ ЭСМП”) Російської Федерації були розроблені “Методические рекомендации по рациональному выбору названий лекарственных средств”, що затверджені Департаментом державного контролю лікарських засобів Мінздраву Росії 1 липня 2003 р.

В основу цієї методики були покладені загальноприйняті в усьому світі принципи вибору назв ліків: –

назви ліків є частиною медичної термінології і покликані допомагати фахівцям (медичним і фармацевтичним працівникам) і споживачам орієнтуватися в їх складі і дії; –

назви лікарських препаратів різного складу і дії мають суттєво відрізнятися за написанням і звучанням; –

не допускається використання назв, що здатні ввести в оману споживача щодо дійсного складу і дії лікарського препарату [Яворский А.Н., Выровщикова А.В., Дудченко В.В., Румянцев А.С., Кортовенкова Н.С., Корнеева Л.В. Проблемы рационального выбора названий лекарств // М.: “Интеллектуальная собственность” – “Промышленная собственность”, 2004 г., № , с. ].

Відповідні норми містять і міжнародні правові акти. Так, у Європейському союзі (ЄС) офіційний орган регулювання обігу ліків “Європейське агентство з оцінки ліків” (“The European Agency for the Evaluation of Medicinal Products” – ЕМЕА) проводить експертизу назв ліків згідно з “Посібником з прийнятності новоутворених назв для лікарських препаратів, що пройшли Централізовану процедуру і призначені для людей” (“Guideline of the acceptability of invented names for human Medicinal Products through the centralised procedure” – CPMP/328/98) [http://www.emea.eu.int].

Стаття CRF 201.10(с) Федерального Закону США про лікарські засоби (Food and Drug Administration Act) забороняє використання фантазійних торгових назв для ліків або їхніх інгредієнтів, що припускають, що ці ліки або інгредієнти мають унікальний ефект або склад, коли насправді дані ліки або інгредієнти є загальновживаними продуктами і вже мають встановлену (узвичаєну) назву [http://www.fda.gov].

На підставі представленого порівняльного аналізу можна зробити висновок, що законодавча і нормативна база, яка регулює вимоги до експертизи ліків у Росії, країнах ЄС і США, як і більшості інших держав світу, побудована на