Право на свободу включає заборону будь-якої форми фізичного чи

психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних

напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок, а також тримання фізичної особи в неволі (частини 2 ст. 288 ЦК України). Право на особисту недоторканність розкривається у ст. 290 ЦК України як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 289).

10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Конвенцію протии катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання". Цей документ був підписаний Україною 27 лютого 1986 р.

Частина 3 ст. 289 ЦК України містить положення, згідно з яким фізичне

покарання батьками (усиновителями), опікунами, піклувальниками,

вихователями малолітніх дітей та підопічних не допускається.

З 27 вересня 1991 р. набула чинності в Україні Конвенція про права

дитини,'' яка була прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 20 листопада 1989р.

Цьому міжнародно-правовому акту відповідають положення нового Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р, а саме статті 7, 150, 164, 170 та ін.

Стаття 290 ЦК України закріплює право повнолітньої дієздатної фізичної

особи бути донором крові та її компонентів. З точки зору суспільства

перевагу слід надавати здоров'ю живої людини, хоч слід також поважати

пам'ять померлого. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23 червня 1995 р., донорство крові та її компонентів є добровільним актом волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання у наукових дослідженнях.

Право на сім'ю закріплено у ст. 291 ЦК України: фізична особа незалежно

від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Частина 3 ст. 16 Загальної

декларації прав людини та ч. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і

політич ні права визначають сім'ю природним і основним осередком

суспільства та держави.

Конституція України у ст. 51 проголошує: "Сім'я, дитинство,

материнство батьківство охороняються законом."

Нині ст. З Сімейного кодексу України ви значає сім'ю первинним та

основним осередком суспільства і вказує на те, щі сім'ю складають особи,

які спільно проживають, пов'язані спільним побутом мають взаємні права та обов'язки. Право особи на сім'ю визначено у ст. 4 Сімейного кодексу України і включає: право на створен ня сім'ї; право кожної особи на проживання в сім'ї; право кожної особи на пова гу до свого сімейного життя. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фі зичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 4 ст. 291 ЦК України). Це положення збігається зі ст. 32 Конституції, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, ст. 12 Загально декларації прав людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ЦК України фізична особа не може бути проти ї

волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч.

і ст. 4 Сімейного кодексу України особа може бути примусово ізольована від сім' лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 292 ЦК України закріплює право малолітньої, неповнолітньої

особи а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна

дієздатність яко обмежена, на опіку або піклування. Детальніше норми щодо опіки та піклу вання розкриваються відповідними статтями ЦК України та гл. 19 Сімейного кодексу України. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання у сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; ні забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вонг - проживала до встановлення опіки або піклування; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Частина 1 ст. 293 ЦК України закріплює право фізичної особи на

безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну

інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів

побуту, а також право на її збирання та поширення.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне

для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої управомоченої особи. Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.

2.2 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття

фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної

особи, згідно з главою 22 ЦК України слід відносити:

V Право на ім`я;

V Право на честь, гідність та ділову репутацію;

V Право на індивідуальність;

V Право на зображення та голос;

V Право на особисте життя;

V Право на