безперервна частина відпустки такого працівника {до відкликання чи після нього) становить не менше 14 календар-них днів.
При цьому невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
У разі відкликання працівника з відпустки його праця оплачується з урахуванням суми, яку було нараховано на оплату невикористаної частини від-пустки (ч.3. 12 Закону про відпустки). Порядок реалізації цієї норми роз'яснено Мінпраці та соці-альної політики України в листі від 09.06.2004 р. № 18-311-1 .
Якщо працівника було відкликано із щорічної відпустки, бухгалтер має провести перерахунок відпускних. Із заробітної плати, яку буде нара-ховано працівнику після відкликання з відпустки, необхідно утримати суму відпускних за невикори-стані дні відпустки.
Приклад 2. Працівник пішов у відпустку 3 квітня 2006 року на 24 календарні дні. Через 15 днів працівника було відкликано із щорічної відпустки. Загальна сума відпускних, виплачена працівнику, становить 528 грн. Заробітна плата працівника за відпрацьовані ним дні місяця після виходу з відпу-стки — 278 грн.
При наданні працівнику згодом невикористаних днів щорічної відпустки середню заробітну плату за ці дні необхідно буде розрахувати наново.
Ненадання щорічних відпусток повної трива-лості протягом двох років підряд заборонено ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки. Це є порушенням чинного законодавства з боку власника чи упов-новаженого ним органу.
За порушення вимог законодавства про працю ст. 41 КУпАП передбачає накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій у розмірі від 255 до 850 грн. Контроль за дотриманням законодавства про працю здійснює Державний департамент нагля-ду за дотриманням законодавства про працю (Держнагляд праці) та його територіальні ор-гани — територіальні державні інспекції праці. Посадові особи цих органів складають протоколи про правопорушення. Рішення про накладення штрафу, передбаченого ст. 41 КУпАП, виносить суд.
Однак порушення, допущене роботодавцем, не позбавляє працівника права отримати всі невикористані ним дні відпустки.
Законодавством не передбачено строку дав-ності, після якого працівник втрачав би право на відпустку. У зв'язку з цим, якщо працівник з будь-яких причин не використав відпустки за кілька попередніх років, він має право використати їх в повному обсязі в будь-який час. Законодавст-вом не передбачено заборону на надання підряд декількох щорічних відпусток, не використаних у попередні роки.
У разі звільнення працівник має право на грошову компенсацію за всі дні невикористаних відпусток.
Відповідно до ч. З ст. 40 КЗпП звільнення за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу не допускається в період перебування працівника у відпустці.
При цьому відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. 9 норма про недопустимість звільнення працівни-ка в період перебування у відпустці стосується як випадків звільнення, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання тру-дового договору можна розглядати як звільнення за ініціативою власника (наприклад, звільнення на підставі ст. 28 КЗпП). При цьому маються на
увазі щорічні відпустки, а також інші відпустки, що надаються працівникам, як зі збереженням, так і без збереження заробітної плати.
Звільнення за ініціативою роботодавця під час перебування працівника у відпустці допускається тільки при повній ліквідації підприємства, уста-нови, організації,
У тому разі, коли відповідно до ст. З Закону про відпустки за бажанням працівника при його звіль-ненні (крім звільнення за порушення трудової дис-ципліни) йому було надано невикористану відпустку, датою звільнення є останній день відпустки. Датою звільнення буде останній день відпуст-ки також у разі виходу у відпустку працівника, якого має бути звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору (навіть коли час неви-користаної відпустки перевищує строк трудового договору). У такій ситуації строк трудового дого-вору продовжується до закінчення відпустки (ст. З Закону про відпустки).
Ми розглянули види щорічних відпусток і по-рядок їх надання. Про те, які ще відпустки перед-бачає чинне законодавство.
Крім щорічних основних і додаткових відпусток, законодавством передбачено й інші види як оплачуваних, так і неоплачуваних відпусток. Розглянемо порядок їх надання та оплати.
Крім щорічних відпусток, ст. 4 Закону про відпустки передбачено також;
Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 Закону про відпустки).
Творчі відпустки (ст.. 6 Закону про відпу-стки).
Соціальні відпустки:
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону про відпустки);
відпустка по догляду за дитиною до досяг-нення нею трирічного віку (ст. 18 Закону про відпустки);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).
4. Відпустки без збереження заробітної пла-ти (ст. 25 і 26 Закону про відпустки).
Законодавством, колективним чи індивідуаль-ним трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
Розглянемо ці види відпусток (за винятком соціальних відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Чинним трудовим законодавством закріплено право працівника, який поєднує роботу з навчан-ням, на додаткову відпустку у зв'язку з навчанням у середніх, професійно-технічних, вищих навчаль-них закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі (ст. 13 — 75 Закону про відпустки).
Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням опла-чується.
На відміну від звичайної щорічної відпустки, додаткова оплачувана відпустка у зв'язку з на-вчанням надається незалежно від стажу роботи на цьому підприємстві. Так, якщо працівник хоче піти у щорічну відпустку на всі 24 календарні дні, то він має відпрацювати на цьому підприємстві не менше 6 місяців. Якщо ж працівнику необхідно піти у відпустку у зв'язку з навчанням, то кількість місяців, відпрацьованих на такому підприємстві, не має значення. У разі надання всіх необхідних документів на підприємство