даних, пошук та фіксацію додаткової інформації, перевірку версій, легалізацію негласних даних тощо. Природно, що майже завжди уявлення про обставини неочевидного злочину спочатку є поверховим, відривочним і тільки у процесі подальших оперативно-розшукових заходів стає більш точним і повним, так само як і відсутність уявлення про особу, яка вчинила злочин, закінчується її встановленням та викриттям.
Кримінально-процесуальне та оперативно-розшукове законодавство визначає, що оперативно-розшукові заходи та слідчі дії, спрямовані на збирання доказів та їх джерел, є виключно компетенцією осіб, які здійснюють процесуальну та оперативно-розшукову діяльність.
Цілком закономірно, що законодавець знайшов правильний шлях загального визначення тактичних способів збирання фактичних даних, надавши право оперативним підрозділам самостійно визначати тактику того чи іншого способу збору, механізму фіксації оперативно-розшукової інформації.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" // ВВР України. -1992. -№ 22.
2. Наказ МВС України “Про затвердження Положення про кримінальну міліцію України” від 26.01.1997 р. № 62
3. Наказ МВС України “Про затвердження типової структури органів внутрішніх справ України” від 11.10.1997 р. № 688
4. Оперативно-розыскная деятельность: Учебник /Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова, А.Ю. Шумилова. -М.: ИНФРА-М, 2004.
5. Оперативно-розшукова діяльність ор-ганів внутрішніх справ: Заг. частина: Підру-чник /Дідоренко Е.О., Козаченко І.П., Кондратьев Я.Ю. та ін.; ред. Л.В. Бородич. -Луганськ: РВВ ЛІВС, 1999. -Т.1.
6. Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як державно-правова форма боро-тьби зі злочинністю: Навч. посібник. -К.: РВВ НАВСУ, 1995.