часу — менша за нормальну тривалість робочого часу протягом ро-бочого дня (тижня), можливість застосування якої передбачене виключно у законодавчих актах. Скоро-чена тривалість робочого часу поширюється на виз-начені законом категорії працівників з метою надан-ня додаткового часу для відпочинку та охорони праці. При роботі зі скороченою тривалістю часу оп-лата праці здійснюється як за роботу, виконану при нормальній, тобто повній, тривалості.
Скорочена тривалість робочого часу встанов-люється ст. 51 КЗпП:
1) для працівників віком від 16 до 18 років —36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 ро-ків (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці пер-шому ч.1 ст. 50 для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годинна тиждень. Право на скорочений робочий день ма-ють працівники, які працюють у шкідливих умовах не менше половини робочого дня, незалежно від га-лузі народного господарства.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверд-жується в порядку, встановленому законодавством. Перелік цих робіт визначається у Порядку застосу-вання Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженому Наказом Міністерства праці та со-ціальної політики України № 122 від 23 березня 2001р. та зареєстрованому в Міністерстві юстиції Ук-раїни 4 квітня 2001 р.
Крім скороченої тривалості робочого часу можна виділити неповний робочий час — за згодою сторін зменшена тривалість робочого дня (тижня), встановлена для окремих категорій працівників у випадках, передбачених у нормативних, у тому числі і локаль-них, актах. Оплата праці за таких умов, на відміну від оплати праці за умов скороченої тривалості ро-бочого часу, здійснюється пропорційно відпрацьова-ному часу чи залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тяг-не за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Можливість роботи за умов неповного робочого часу передбачена у ст. 56 КЗпП і може бути вста-новлена як при укладенні трудового договору, так і в процесі його виконання. При цьому законодавством не обмежується тривалість роботи за умовою непов-ного робочого часу.
Неповний робочий день (тиждень) може встанов-люватись за рахунок власних коштів на підпри-ємствах і в організаціях для вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; особам, що здійснюють догляд хворих членів сім'ї відповідно до медичного висновку, інва-лідам війни, інвалідам інших категорій. Ст.186 КЗпП поширює цю пільгу також і на батьків, які вихову-ють дітей без матерів, а також на опікунів (піклу-вальників).
Законодавством передбачено особливості роботи у нічний час.
Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.
Цей вид роботи поєднує в собі риси двох видів тривалості робочого часу, а саме нормальної та ско-роченої тривалості, оскільки у ст. 54 КЗпП передба-чено, що при роботі в нічний час встановлена три-валість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу відповідно до п.2 ч.1 ст. 51 та ч.3 ст. 51 КЗпП.
Проте у ч.2 ст. 54 також зазначено, що тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Скорочення тривалості роботи (зміни) у нічний час не тягне за собою скорочення загального робочо-го часу працівника протягом облікового періоду.
Законодавством встановлено певні обмеження, передбачені у ст. 55 КЗпП України, щодо залучення до роботи у нічний час певних категорій праців-ників:
вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176 КЗпП);
осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192 КЗпП);
інших категорій працівників, передбачених за-конодавством.
Робота жінок у нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 КЗпП. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КЗпП).
Відповідно до законодавства третім видом трива-лості робочого часу — подовженим — є надурочні роботи, тобто такі роботи, які виконуються праців-ником відповідно до обумовленої трудової функції з ініціативи власника понад встановлену норму трива-лості робочого часу.
Проведення надурочних робіт дозволяється вик-лючно у випадках, передбачених статтею 62 КЗпП України.
Як зазначено у ч.2 ст. 62 КЗпП, надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважа-ються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні ро-боти тільки у таких виняткових випадках:
при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або сти-хійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
при проведенні громадських необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлен-ня, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушу-ють правильне їх функціонування;
за необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли при-пинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин,