7 січня - Різдво Христове;

один день (неділя) - Пасха (Великдень);

один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, особам, які сповідують відповідні релігії, надається до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У вказані вище дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається з дозволу профспілкового комітету в наступних виняткових випадках:

для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

У таких ситуаціях залучення до роботи у вихідний день провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно із ст.67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у святковий та неробочий день згідно зі ст.107 КЗпП України оплачується у подвійному розмірі:

відрядникам за подвійними відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. У разі, коли працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Яке ж значення для економіки країни мають святкові, а особливо неробочі дні? Багато фахівців вважають, що багато неробочих днів є поганою тенденцією, особливо в країнах, які стають на шлях ринкової економіки.

Український уряд із постійною регулярністю демонструє бажання "відкупитися" від співгромадян тривалими вихідними днями - свого роду канікулами в розпал ділової активності. Найбільший зиск від цих канікул мають хіба що бюджетними, що працюють на окладі. Ті ж, хто працює й одержує відповідно до якості і кількості своєї праці, вимушеним прогулам не можуть радіти, тому що в такі дні вони просто втрачають свої гроші. Так, наприклад першотравневе свято в 2002 році, якщо вже і не говорити про дурість “первісної” ідеї, то чи можна відзначати свято “праці” тижневим “неробством”. За шість святкових днів травня ВВП України “не доріс” приблизно на 3 млрд.грн.

У сучасний період відносини в сфері праці регулюються великою кількістю нормативно-правових актів. Не всі вони адекватно відображають ринкові процеси, які народжуються і переживають період свого становлення. Україна вступила на шлях ринкових перетворень, тому нові суспільні відносини потребують нових моделей правового регулювання. Регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах, необхідність забезпечення захисту трудових прав працівників вимагають прийняття нового Трудового кодексу України.

Трудові відпустки (щорічні, навчальні та творчі відпустки).

Кожному працівнику гарантовано право на відпустку. На період щорічної відпустки за працівником збері-гаються місце роботи (посада), а також заробітна плата Журнал Податки та бухгалтерський облік № 34 2006 рік, а саме стаття "Щорічна відпустка: нюанси надання".

Відповідно до закону про відпустки передбачено такі види щорічних відпусток Згідно Закону України: "Про відпустки" :

основні (ст. 6 Закону про відпустки);

додаткові відпустки за роботу зі шкідливи-ми та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);

додаткові відпустки за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);

інші додаткові відпустки, передбачені зако-нодавством.

Право на відпустку мають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства» які працюють в Україні та перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами та організаціями, а також працюють за трудовими договорами у фізичних осіб—суб'єктів підприєм-ницької діяльності.

Таким чином, відпустки надаються особам, які перебувають у трудових відносинах із робото-давцями. Якщо фізична особа виконує будь-які роботи (послуги) на підставі цивільно-правового договору, права на відпустку в неї не виникає.

Щорічна основна відпустка надається обов'яз-ково всім працівникам. Її тривалість не може бути менше 24 календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (трива-лістю до 35 календарних днів) надається праців-никам за списком.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (до 35 календарних днів) надаєть-ся окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологіч-них умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, зазначених у списку. Цей вид відпустки (тривалістю до 7 календарних днів)