За бажанням працівника щорічну додаткову від-пустку може бути надано як одночасно зі щорічною основною відпусткою, так і окремо від неї.

За наявності декількох підстав для надання щорічної додаткової відпустки працівник може скористатися лише однією з них за своїм вибором. Право на щорічні додаткові відпустки з декількох підстав мають окремі категорії працівників відпо-відно до списку.

Насамперед слід зауважити, що відповідно до ст. 5 Закону про відпустки тривалість від-пустки розраховується в календарних днях і не залежить від режиму та графіка роботи підприємства.

При визначенні тривалості щорічних основної та додаткової відпусток святкові та неробочі дні, визна-чені ст. 73 КЗпП, не враховуються. Отже, якщо на період щоріч-ної відпустки працівника припадають святкові чи неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів. Причому оплата святкових і неробочих днів не провадиться.

Статтею 6 Закону про відпустки передбачено, що щорічна основна відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік.

Право працівника на щорічні основну і додат-кову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Виняток становлять тільки окремі категорії працівників, перелічені у ч, 7 ст. 70 Закону про відпустки, а саме:

жінки — перед відпусткою по вагітності та пологах або після неї;

жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

інваліди;

особи віком до 18 років;

чоловіки, дружини яких перебувають у відпуст-ці по вагітності та пологах;

особи, звільнені після проходження строко-вої військової чи альтернативної (невійськової)служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом трьох місяців (не враховуючи часу переїзду на постійне місце про-живання);

сумісники —одночасно з відпусткою за основ-ним місцем роботи;

працівники, які успішно навчаються в навчаль-них закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дип-ломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

працівники, які не використали на попе-редньому місці роботи повністю або частково основну відпустку і не отримали за неї грошову компенсацію;

працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

батьки-вихователі дитячих будинків сімей-ного типу.

Якщо особа, котра належить до однієї з перелі-чених вище категорій, виявляє бажання отримати щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи до закінчення шестимісячного строку, роботодавець має надати таку відпустку обов'язково.

Інші випадки надання щорічної відпустки повної тривалості до закінчення шестимісячного строку може бути передбачено чинним законодавством, колективним або трудовим договором.

Якщо працівник бажає взяти відпустку до за-кінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві у всіх інших випадках, то тривалість відпустки визначається пропорційно кількості відпрацьованого часу.

Для того щоб визначити, на яку тривалість відпустки має право працівник у цій ситуації, не-обхідно провести такий розрахунок.

Припустимо, що повна тривалість відпустки становить 24 календарні дні. Тоді тривалість від-пустки, що припадає на один календарний день стажу, який дає право на відпустку, визначається таким чином:

24: (365 (або 366)-10),

де 24 — кількість календарних днів відпустки;

365— кількість календарних днів уроці (або 366 — у високосному році);

10 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП.

3. Визначаємо кількість днів відпустки, на які працівник має право, шляхом множення стажу роботи, що дає право на відпустку (у календарних днях), на тривалість відпустки, що припадає на один день стажу.

Приклад 1. Працівник прийнятий на роботу 18 січня 2006 року та йде у відпустку 5 червня 2006 року. Повна тривалість відпустки становить 24 календарні дні. У зв'язку з тим, що працівник відпрацював на підприємстві менше 6 календарних місяців, відпустка надається пропорційно відпра-цьованому часу.

Стаж роботи на підприємстві (з 18.01.2006 р. до 04.06.2006 р. включно), що дає працівнику право на відпустку, становить (без урахування святкових і неробочих днів) 133 календарні дні.

Кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день періоду, фактично відпрацьо-ваного працівником;

Кількість днів відпустки, яку може бути надано працівнику;

Що стосується щорічної відпустки за другий та наступні роки роботи, то відпустку повної тривало-сті може бути надано в будь-який час відповідного року.

Черговість надання працівникам відпусток уста-новлюється графіком, який щороку затверджу-ється власником чи уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред-ставником) чи іншим уповноваженим представ-ником трудового колективу.

При складанні графіків ураховуються як осо-бисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку, так й інтереси виробництва.

Конкретний строк надання щорічної відпустки погоджується між працівником та власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встанов-леного графіком строку.

Однак слід ураховувати, що існують категорії працівників, яким відпустку має бути надано в будь-який зручний для них час. До таких кате-горій належать (ст. 10 Закону про відпустки):

особи віком до вісімнадцяти років;

інваліди;

жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

самотня мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опі-кун, піклувальник чи

інші самотні особи, які фактично