КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки”

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Поняття та ознаки джерела підвищеної небезпеки

Розділ 2. Види джерел підвищеної небезпеки

Розділ 3. Поняття володільця ДПН

Розділ 4. Умови настання відповідальності

Розділ 5. Звільнення від відповідальності володільця ДПН

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми, яка досліджується в курсовій роботі, пояснюється тим, що юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, обладнання, механізмів, споруд, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо, що створюють підвищену небезпеку для оточення, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під джерелом підвищеної небезпеки розуміють технічні та технологічні об'єкти, експлуатація яких людиною пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення і які, в силу своїх особливих якостей, створюють підвищену можливість заподіяння шкоди оточуючим (об'єкти транспорту, машини, механізми, промислове та будівельне обладнання, хімічні та інші технології, електроенергетичні, ядерні установки, вибухові речовини тощо).

Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам джерелом підвищеної небезпеки., має бути відшкодована організацією чи громадянином, діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення, якщо останні не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливості відшкодування цієї шкоди:

а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки;

б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки;

в) володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, заподіяно шкоду винною чи невинною поведінкою.

Загальне правило відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини його власника, у новому ЦК збережено. Водночас більш детально розглянуті джерела підвищеної небезпеки і окреслені їх власники.

Об’єктом дослідження виступає відповідальність, яка наступає за шкоду заподіяну джерелом підвищенної небезпеки.

Предметами дослідження виступають ознаки джерела підвищеної небезпеки, умови настання відповідальності чи звільнення від відповідальності за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки тощо.

В даній курсовій роботі ставлю за мету дослідити такі питання як: поняття та ознаки джерела підвищеної небезпеки, його види, поняття володільця джерела підвищеної небезпеки, умови настанні відповідальності та звільнення від останньої володільця джерела підвищеної небезпеки.

Під час написання курсової роботи були використані різноманітні нормативно-правові акти, посібники та інша спеціалізована література.

При виконанні роботи був використаний загальнонауковий методологічний інструментарій: метод аналізу і синтезу, порівняльний метод, метод узагальнення, літературний метод тощо.

Гадаю, що дослідження даного питання є вкрай необхідним для подальшого його вдосконалення на практиці.

1. Поняття та ознаки джерела підвищеної небезпеки

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, обладнання, механізмів, споруд, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо, що створюють підвищену небезпеку для оточення, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, -якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо законом передбачене обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників відповідних видів джерел підвищеної небезпеки, то обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страхувальник.

Джерело підвищеної небезпеки - технічні та технологічні об'єкти, експлуатація яких людиною пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення і які, в силу своїх особливих якостей, створюють підвищену можливість заподіяння шкоди оточуючим (об'єкти транспорту, машини, механізми, промислове та будівельне обладнання, хімічні та інші технології, електроенергетичні, ядерні установки, вибухові речовини тощо) [1, 45].

Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам джерелом підвищеної небезпеки., має бути відшкодована організацією чи громадянином, діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення, якщо останні не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У ЦК дано законодавче визначення поняття "джерело підвищеної небезпеки". Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб [2, 34].

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинна наставати як при цілеспрямованому його використанні, так і при мимовільному прояві його шкідливих властивостей (наприклад, у разі заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Ознаки джерел підвищеної небезпеки:

1) шкідливі властивості. Такі механічні об'єкти, як літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвого зупинення. Але як такі, без поєднання з діяльністю щодо експлуатації джерела, вони не мають юридичного значення;

2) неможливість повного контролю з боку людини. Якщо такий контроль можливий — не можна визнати об'єкт джерелом підвищеної небезпеки

Так, громадянин М., їдучи у відрядження, попросив сусіда Н доглянути за його автомашиною Останній уночі, прогріваючи мотор, заснув у кабіні. Від роботи мотора в гаражі зібралося багато вихлопних газів Н отруївся і помер У цій справі було встановлено, що смерть громадянина відбулася від отруєння вихлопними газами автомобіля, сконцентрованими в закритому приміщенні (у гаражі).

У цій справі суд обґрунтовано не визнав автомобіль джерелом підвищеної небезпеки.

Транспортний засіб, що не рухається, не може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу [3, 42].

2. Види джерел підвищеної небезпеки

За переважанням шкідливих властивостей джерела підвищеної небезпеки прийнято поділяти на:

1) механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові і морські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств),

2) теплові (обладнання гарячих цехів, паросилові установки з підвищеним тиском тощо);

3) електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, що знаходяться під високою напругою — 380 вольт і вище);

4) хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);

5) радіоактивні;

6) біологічні — дикі тварини, деякі види мікробіологічних організмів [4, 5].

Так, громадянин С. був укушений змією, придбаною медінститутом