Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала [11, 560].

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Визнаючи 60 % вини пішохода Р. С. у дорожньо-транспортній пригоді і стягуючи на користь позивача ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди, районний суд посилався на те, що Р. С., переходячи проїжджу частину дороги поза пішохідним переходом на дорозі, створив раптову перешкоду для автомобіля О. К., що змусило позивача застосувати екстрене гальмування до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого пішохід наштовхнувся на праве дзеркало заднього виду, пошкодив його і сам впав на асфальт.

При цьому суд першої інстанції не вказав, чи був причинний зв'язок і в чому він полягав між діями пішохода Р. С., який при зіткненні з автомобілем позивача пошкодив лише праве бокове дзеркало, і порушеннями водія А. Г. (п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху), який не вибрав безпечну швидкість руху та не застосував заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що стало наслідком скоєння наїзду на автомобіль позивача та пошкодження його на суму ... грн., та чи раптові перешкоди, створені пішоходом автомобілю позивача, вплинули на порушення водієм А. Г. Правил дорожнього руху і наїзд на його автомобіль.

Позивач у судовому засіданні пояснив, пояснення якого підтримав його представник, що метрів за сім попереду свого автомобіля він помітив силует чоловіка, почав гальмувати, але зачепив його боковим дзеркалом, зупинився на проїжджій частині дороги, включивши вогні аварійної ситуації, швидко вийшов із автомобіля і направився до потерпілого, який лежав нерухомо на асфальті. В цей же момент автомобіль А. Г. наїхав на його автомобіль, спричинивши технічні пошкодження останньому. Під час дорожньо-транспортної пригоди поряд зупинився автомобіль працівників підрозділу міліції "Беркут" і на його прохання вони викликали "швидку допомогу" та працівників ДАІ. Знак аварійної зупинки він навіть не встиг виставити, оскільки між зіткненням з пішоходом і наїздом автомобіля відповідача на його автомобіль пройшло близько 15 - 20 секунд.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль він пред'являв до А. Г., якого вважає повністю винним у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а також спричинив йому моральну шкоду, так як дорожньо-транспортна пригода вплинула на його стан здоров'я, автомобіль він придбав у борг, за який ще не розрахувався. Автомобіль він використовував для сімейних потреб, їздив до батьків, які проживають за межами м. Києва, надавав їм допомогу. Зараз з вини А. Г. він змушений займатися питаннями відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. Все це спричинило йому моральні страждання і завдало моральну шкоду, яку він оцінює у ... грн.

Після притягнення до участі у справі співвідповідачем пішохода Р. С. як учасника дорожньо-транспортної пригоди, представник позивача у судовому засіданні просив стягнути з нього на користь О. К. лише вартість пошкодженого ним при зіткненні з автомобілем правого бокового дзеркала, вартість якого з урахуванням робіт з його заміни на підставі наданих документів становить ... грн.

Відповідач Р. С. у судовому засіданні визнав свою вину в порушенні ним Правил дорожнього руху при переході проїжджої частини дороги, що призвело до зіткнення з автомобілем позивача і пошкодження правого дзеркала в цьому автомобілі, та не визнав своєї вини щодо створення аварійної обстановки для відповідача А. Г., котрий порушив Правила дорожнього руху, що призвело до наїзду на автомобіль позивача. Р. С. як учасника дорожньо-транспортної пригоди в ДАІ не викликали і до адміністративної відповідальності не притягували.

Відповідач А. Г., визнавши свою вину лише в частині наїзду на автомобіль позивача, вважав, що сам позивач порушив Правила дорожнього руху, не виставив знак аварійної зупинки, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено обидва автомобілі, тому кожен повинен ремонт проводити своїми силами. А. Г. підтвердив, що рухався на автомобілі по третій смузі дороги зі швидкістю 70 км/час, за 12 - 15 м перед собою побачив автомобіль відповідача, котрий стояв з включеними аварійними вогнями, загальмувати не встиг і скоїв наїзд.

Допитані у судовому засіданні свідки О. М., Р. Б., С. О. - працівники підрозділу міліції "Беркут", які були свідками дорожньо-транспортної пригоди, повідомили, що близько 21 години 21.03.2004 р. вони їхали на виклик по проспекту ... і побачили автомобіль з включеними аварійними вогнями, біля якого лежала людина. Водій автомобіля попросив викликати "швидку допомогу" і працівників ДАІ. В цей час з великою швидкістю близько 70 км/час рухався в третій смузі інший автомобіль (А. Г.), який і скоїв наїзд на автомобіль О. К. Між зіткненням автомобіля позивача з пішоходом і наїздом автомобіля відповідача на