Посилання відповідача А. Г. на те, що не виставлення позивачем знака аварійної зупинки стало причиною його наїзду на його автомобіль не заслуговують на увагу, оскільки працівниками ДАІ не встановлено в діях О. К. порушень Правил дорожнього руху і до адміністративної відповідальності він не притягувався.

Окрім того, судом достовірно встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що при зіткненні автомобіля позивача з пішоходом Р. С. в його автомобілі були включені аварійні вогні, що давало можливість відповідачу А. Г. проявити уважність і вибрати безпечну швидкість при виді перешкоди та вжити заходи для зниження швидкості до зупинення транспортного засобу.

Враховуючи викладене і оцінюючи пояснення сторін, показання свідків, письмові докази в їх сукупності, колегія суддів визнала за встановлене, що матеріальна шкода в сумі ... грн., заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача А. Г., між діями якого (порушення п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху) і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, причинного зв'язку між діями пішохода Р. С. і порушеннями А. Г. Правил дорожнього руху, що призвело до наїзду його автомобіля на автомобіль позивача і пошкодженню останнього, немає, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для покладення на обох відповідачів відповідно до ступеня вини кожного обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди.

До того ж згідно зі ст. 151 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, зазначених у ст. 5 цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів [12, 321].

О. К. позовних вимог до Р. С., як це видно із матеріалів справи і на це він посилається в апеляційній скарзі, по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 21.03.2004 р., на суму ... грн. не пред'являв.

Щодо стягнення з пішохода Р. С. вартості пошкодженого правого бокового дзеркала з урахуванням робіт з його заміни в розмірі ... грн., то таке клопотання було заявлене представником позивача лише після притягнення його співвідповідачем в останньому судовому засіданні. Р. С. ці вимоги визнав, сума ... грн. не входила в розмір матеріальної шкоди ... грн., яку просив стягнути О. К. з А. Г.

Районний суд всупереч вказаної процесуальної норми закону вийшов за межі позовних вимог О. К. і стягнув з Р. С. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн., а з А. Г. як володільця джерела підвищеної небезпеки - ... грн.

Помилковим є висновок районного суду і в частині відмови О. К. у відшкодуванні моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з винними діями А. Г. у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач був позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушились звичні життєві зв'язки, спілкування з батьками, він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля, витрачати свій час для участі в розгляді його позову, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовився. З урахуванням суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, колегія суддів вирішила, що вимоги О. К. щодо стягнення з А. Г. ... грн. на відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Оскільки рішення районного суду постановлене всупереч встановлених обставин справи, норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити, стягнути з А. Г. на користь О. К. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди та ... грн. компенсації моральної шкоди. Стягнути з Р. С. на користь О. К. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн.

Приймаючи до уваги, що після постановлення 20.07.2004 р. рішення відповідачем Р. С. відшкодована О. К. спричинена ним матеріальна шкода у розмірі ... грн., що підтверджено письмовими розписками як О. К. від 27.07.2004 р., так і Р. С. від 27.07.2004 р., і на це вони посилаються в апеляційних скаргах та підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що рішення районного суду в цій частині виконанню не підлягає.

Відповідно до вимог статей 75, 80 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Оскільки позовні вимоги О. К. до А. Г. задоволені повністю, то з відповідача на його користь підлягає стягненню ... грн. сплаченого держмита.

У зв'язку з тим, що представник О. К. просив стягнути з Р. С. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди і вимоги були задоволені, але держмито в розмірі не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів - 51 грн. на підставі п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачем не було сплачено, тому з Р. С. на користь держави підлягає стягненню 51 грн.

Наслідки розгляду апеляційної скарги

Апеляційну скаргу О. К. задоволено повністю, апеляційну скаргу Р. С. задоволено частково. Рішення районного суду м. Києва від 20.07.2004 р. скасовано.

Позовні вимоги О. К. задоволено. Стягнуто