Стягнуто з Р. С. на користь О. К. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн. та на користь держави 51 грн. державного мита.

Рішення в частині стягнення з Р. С. на користь О. К. ... грн. не приводити до виконання.

Отже, шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується їх володільцем на загальних підставах:

1) шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним;

2) за наявності вини лише володільця, якому завдано шкоди, її йому не відшкодовують;

3) за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного;

4) за відсутності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у взаємному завданні шкоди (незалежно від її розміру) жоден з них не має права на відшкодування.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки третім особам володільці, які спільно завдали шкоду, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність незалежно від вини.

5. Звільнення від відповідальності володільця ДПН

Підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:

а) непереборна сила;

б) умисел потерпілого [13, 245];

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;

в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди;

г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпеки третьою особою. У ЦК прямо не передбачена ця підстава звільнення. Однак це випливає з правила, встановленого у ч.3 ст.1187 ЦК особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, завдану ним, якщо доведе, що воно вийшло з його володіння не за його вини, а внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, при викраденні транспортного засобу).

Так, М., будучи в нетверезому стані, вивів з території гаражу лижної бази трактор, що належав комбінату. Прямуючи на ньому, він зробив наїзд на К., завдавши йому тілесні ушкодження. Територія гаражу охоронялася сторожем, який не відчинив ворота І не дозволив М. вивести трактор. Однак М.. незважаючи на заперечення сторожа, зламав ворота і вивів трактор.

У цьому випадку відшкодовувати шкоду повинен безпосередній її заподіювач — М.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення [14, 104].

Таким чином, у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що вийшло з володіння його володільця в результаті протиправних дій інших осіб, але за наявності також винної поведінки володільця, відповідальність за завдану шкоду може бути покладена судом як на особу, що використовувала джерело підвищеної небезпеки, так і на його володільця. Відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки може наставати, зокрема, коли з його вини не була забезпечена належна його охорона. У цьому випадку па кожного із заподіювачів шкоди може бути покладена відповідальність за шкоду в частковому порядку відповідно до ступеня вини кожного з них.

Так, Я. на стоянці таксі сів у машину і попросив водія Ч. відвезти його додому. Однак останній відмовився виконати його прохання. Тоді Я, скориставшись тим, що Ч. залишив без догляду автомашину з працюючим мотором і ключем запалювання в замку, сів за кермо і поїхав. Проїхавши метрів 200-300, Я. зробив наїзд на машину, що стояла, власником якої був С.

У цьому випадку відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена в частковому порядку як на безпосереднього її заподіювача — Я., так і на водія — Ч., який не забезпечив належної охорони автомашини, залишивши її без догляду.

Якщо шкоду завдано внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто за принципом вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоду, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їх вини [15, 601].

Висновки

Отже, опираючись на все вищесказане, можна зробити наступні висновки:

Джерело підвищеної небезпеки - технічні та технологічні об'єкти, експлуатація яких людиною пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення і які, в силу своїх особливих якостей, створюють підвищену можливість заподіяння шкоди оточуючим (об'єкти транспорту, машини, механізми, промислове та будівельне обладнання, хімічні та інші технології, електроенергетичні, ядерні установки, вибухові речовини тощо).

Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам джерелом підвищеної небезпеки., має бути відшкодована організацією чи громадянином, діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення, якщо останні не доведуть, що шкода виникла