За переважанням шкідливих властивостей джерела підвищеної небезпеки прийнято поділяти на:

1) механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові і морські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств),

2) теплові (обладнання гарячих цехів, паросилові установки з підвищеним тиском тощо);

3) електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, що знаходяться під високою напругою — 380 вольт і вище);

4) хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);

5) радіоактивні;

6) біологічні — дикі тварини, деякі види мікробіологічних організмів.

Умови відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки — протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди у потерпілого, причинний зв'язок між ними. Вина не є необхідною умовою.

Підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:

а) непереборна сила;

б) умисел потерпілого;

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;

в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди;

г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпеки третьою особою. У ЦК прямо не передбачена ця підстава звільнення. Однак це випливає з правила, встановленого у ч.З ст.1187 ЦК особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Список використаної літератури

Нормативно-правові джерела:

Конституція України. – 1996.

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” // Урядовий кур’єр. – 7 березня 2001 р.

Цивільний кодекс України. – 2003.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. №6 (із змінами) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. - №1.

Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові пропозиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. – К., 1998.

Практика судів України в цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. - №3.

Підручники, періодичні та спеціалізовані видання:

Бірюков І.А, Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. – К., 1999.

Жуковская О. Ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – К., 1995.

Журнал "Право: Теория и Практика”. - №1-8. – 2003.

Журнал "Право України". - №7. – 2003.

Котюк В.О. Теорія права. - К., 1996.

Словник-довідник юриста. – К., 2001.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 864 с.

Цивільне право. Частина перша. - К.-. Вентурі, 1997. - С. 376.

Якименко М.І. Джерела підвищеної небезпеки і право. – Харків, 2000.

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

Розділ 1. Поняття та ознаки джерела підвищеної небезпеки . . . . . 5

Розділ 2. Види джерел підвищеної небезпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

Розділ 3. Поняття володільця ДПН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Розділ 4. Умови настання відповідальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Розділ 5. Звільнення від відповідальності володільця ДПН . . . . . . 21

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26