Про строки тримання під вартою, про осіб, які вправі ініціювати їх продовження, і суддів, які вправі їх продовжувати, див. ст.156 КПК і коментар до неї.

Прокурор, вирішуючи питання про те, чи є необхідність звертатися до суду з поданням про продовження строків, має перевірити, чи дійсно немає можливості закінчити розслідування справи в раніше визначені строки, чи нема підстав для скасування або заміни запобіжного заходу на більш м'який, чи нема можливості направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення.

Якщо прокурор вважає, що закінчити розслідування справи в раніше визначені строки можливо або що є підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу, він вживає передбачених ст.227 КПК заходів до закінчення розслідування чи зміни (скасування) запобіжного заходу.

Встановивши, що закінчити розслідування справи у повному обсязі у визначені у ст.156 КПК строки неможливо, а підстав для зміни (скасування) запобіжного заходу немає, прокурор дає згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. При цьому прокурор своєю постановою з додержанням вимог ст.26 КПК виділяє в окреме провадження справу в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності і дає необхідні вказівки щодо подальшого розслідування справи, або ж дає вказівку слідчому про таке виділення. Відзначимо, що ця норма на практиці застосовується необґрунтовано рідко, хоча вона спрямована на істотне скорочення строків перебування під вартою на досудових стадіях процесу.

У поданні щодо продовження строку тримання під вартою зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої пропонується продовжити строки тримання під вартою; дані про злочин, у вчиненні якого вона обвинувачується; кримінально-правова кваліфікація злочину; дані про те, ким і коли було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; коли і ким продовжувалися строки тримання під вартою; обсяг виконаних слідчих дій; причини неможливості закінчити розслідування справи в раніше визначені строки; причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк; обставини та факти, що належить дослідити; докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою; обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу та неможливості направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення. [14, c.47]

Подання слідчого не може бути прийняте до провадження суду, якщо прокурор не дав згоди на порушення цього питання перед судом. Не може суддя розглянути подання і тоді, коли йому не надана для вивчення кримінальна справа.

Подання щодо продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду в строки, визначені ч.2 ст.1658 КПК.

Подання повинно бути розглянуте суддею до закінчення строків, визначених у ст.156 КПК.

Питання про участь обвинуваченого при розгляді подання вирішується суддею в кожному конкретному випадку, в тому числі і з урахуванням клопотань, що надійшли. Необхідність доставити обвинуваченого в суд для його опитування виникає тоді, коли є обставини, які можна з'ясувати тільки при спілкуванні з ним (стан його здоров'я, обґрунтованість його заяв про неправильне ведення слідства чи безпідставне затягування розслідування справи, наявність у нього бажання і фінансових можливостей для звільнення під заставу тощо).

Дотримання передбаченої ч.3 ст.1653 КПК процедури розгляду подання є обов'язковим.

Предметом дослідження під час судового розгляду подання слідчого чи прокурора щодо продовження строку тримання під вартою є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також ті умови, за наявності яких продовження строкує можливим. Суддя, зокрема, з'ясовує, чи дійсно немає можливості закінчити розслідування справи в раніше визначені строки, або немає підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який, або можливості направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення.

Постанова судді щодо продовження строку тримання під вартою чи про відмову у такому продовженні повинна бути мотивованою — в ній повинні міститися аргументовані висновки з приводу всіх цих питань.

Якщо суддя вважає, що закінчити розслідування справи в раніше визначені строки можливо або є можливість направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення, він своєю мотивованою постановою відмовляє в продовженні строку тримання під вартою. У цьому випадку прокурор дає необхідні вказівки щодо подальшого розслідування справи або приймає справу до свого провадження.

Встановивши наявність підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу, суддя своєю постановою може відмовити у продовженні строку тримання під вартою і може змінити (скасувати) запобіжний захід.

5. Порядок застосування, скасування і зміни запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.

Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за згодою прокурора.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту під час досудового розслідування кримінальної справи за поданням слідчого, погодженим з прокурором, чи за поданням прокурора обирається суддею, який про це виносить вмотивовану постанову.

Цей запобіжний захід під час провадження справи в суді обирається суддею чи судом, у провадженні яких перебуває справа, про що виноситься постанова чи ухвала. Обрання іншого запобіжного заходу вищестоящим судом при направленні справи