Якщо суддя, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, відповідно до ч.б ст.1652 КПК обирає інший запобіжний захід, у мотивувальній частині постанови мають бути наведені мотиви застосування саме цього заходу, а в резолютивній — який саме запобіжний захід застосовано, а також перелік обов'язків, які у зв'язку з цим покладаються на підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 і 4 ст.1651 КПК постанова судді про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи про відмову в цьому має бути негайно оголошена під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно цій особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови.

При оголошенні постанови (ухвали) про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Ця особа також попереджається, що в разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Закон не встановлює певної форми щодо згаданих розписок та попереджень. Як правило, суди складають їх у виді окремого документа.

У випадках, передбачених ст.152, 154, 154і, 163 і 436 КПК, такі ж дії вчиняються щодо поручителів, заставодавців, організації або колективу, командування військової частини, батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячого закладу, під нагляд яких передано неповнолітнього.

При зміні або скасуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту копія постанови (ухвали) направляється адміністрації місця попереднього ув'язнення. Постанова (ухвала) підлягає виконанню негайно після її надходження (див. ч.4 ст,20 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Якщо кримінальна справа закривається, рішення про скасування запобіжного заходу є складовою частиною постанови (ухвали) про закриття справи. У разі постановлення вироку питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу вирішується у вироку.

Висновок

Таким чином заходи процесуального примусу застосовуються для забезпечення виконання кримінально-процесуальних функцій та своїх процесуальних обов’язків свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, експертамита та іншими суб’єктами.

Проаналізувавши все викладене у моєму дослідженні, слід звернути увагу на те, що при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту нагляд прокурора не повинен допускати жодного випадку незаконного та необґрунтованого взяття під варту, оскільки це буде грубим порушенням законності, що завдає суттєвої шкоди правам, свободам та інтересам людини і громадянина. Інша справа, що закони наші не зовсім досконалі. Це дуже добре видно з попереднього пункту мого дослідження.

Досить сильно розвинена законодавча база запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Це можна пояснити тим, що цей захід дуже впливовий і при застосування нього можна бути практично на сто відсотків впевненим, що обвинувачений (підозрюваний) не зможе скритися від суда та слідства, не зможе заважати розслідуванню, не буде займатися злочинною діяльністю.

Поділяю думку, висловлену в літературі, про те, що ніякі інші порушення законів не спричиняють людям таких моральних та фізичних страждань, як порушення, що стосуються незаконних затримань та арештів, необґрунтованого притягнення до відповідальності та засудження невинних.

Тому глибоке вивчення кримінально-процесуального права та теорії кримінального процесу - одна з умов успішної праці на посадах слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, співробітників оперативних апаратів органів внутрішніх справ та в інших сферах юридичної діяльності.

Список використаних нормативно-правових актів:

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 19%. - № ЗО.

Кримінально-процесуальний кодекс України. - К., 2001.

Кримінальний кодекс України. - К., 2001.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002.- 936с.- (Економіка. Фінанси. Право).

Кримінально – процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К., - „ФОРУМ”, 2003р. – С.417.

Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІН // Офіційний вісник України. - 2002. - № 10. - Ст. 442.

Закон України "Про статус суддів" //Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. - Ст.56; 1994. - № 22. - Ст.142; 1994. - № 26. - Ст.203; 1995, - № 34. - Ст.268; 1999. - № 50. - Ст.434; 2000. - № 10, - Ст.79. (Із змінами, внесеними Законом № 1459-111 від 17.02.2000 та Законом України № 2534-111 від 21 червня 2001 року).

Закон України "Про прокуратуру" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст.793; 1993. - № 22. - Ст.229; 1993. - № 50. - Ст.474; 1995. - № 11 - Ст.71; 1995. - № 34. - Ст.268; Офіційний вісник України. - 2001. - № 29. - Ст.1295.

Закон України від 19.12.1992 "Про адвокатуру" //Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст.62.

Список використаної літератури:

Тертишник В.М. Кримінально – процесуальне право України. Підручник. 4 – те видання доп. і переробл. – К.Вид.”АСК”.,2003. – С.225.

Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посіб. – К: Хрінком Інтер, 2003. – 576с.

Апарова Т, В. Суды и судебный процесс Великобритании.— М., 1996.

Коваленко Є.Г. Сучасні проблеми застосування запобіжного заходу - взяття під варту // Актуальні проблеми вдосконалення національного законодавства України. - Вил. - К., 2001.-с. 26-33.

С.М. Міщенко, С.А.Солоткий. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і