План

Вступ.

1. Поняття та ознаки господарських товариство як юридичних осіб.

2. Порядок утворення та припинення господарських товариств.

3. Види господарських товариств.

Висновки.

Вступ

Суб'єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями
майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть
бути не лише індивіди — фізичні особи, а й різні колективні
утворення: підприємства та організації, господарські товариства,
виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для того, щоб
мати можливість вступати у цивільні правовідносини і бути їх
суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності
певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від
фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не
мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і
об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою
створення юридичної особи. Внаслідок цього за юридичною
особою і визнається можливість бути суб'єктом права. Слід
зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом
правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її
утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом
правовідносин, однак як юридична особа воно може бути
носієм лише тих прав та обов'язків, які не пов'язані з
природними властивостями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зумовлений становленням товарно-грошових відносин у ринковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплюється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями. Наділення підприємств та об'єднань майном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинення правових актів з реалізації продукції, розпорядження грошовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.

На відміну від ЦК УРСР новий ЦК України не дає розгорнутого легального визначення юридичної особи. Стаття 80 нового ЦК України лише передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридичні особи можна поділити на окремі види за різними ознаками. Залежно від існуючих форм власності в Україні юридичні особи поділяються на: а) приватні; б) колективні; в) державні; г) змішані. Відповідно до суб'єктного складу юридичні особи поділяються на: а) українські; б) спільні з участю іноземного інвестора; в) іноземні; г) міжнародні організації та об'єднання.

У деяких країнах СНД поширений поділ юридичних осіб на комерційні та некомерційні. Комерційними визнаються організації, головною метою діяльності яких є одержання прибутку. Такими юридичними особами є господарські това-риства, виробничі кооперативи, підприємства незалежно від форм власності. До некомерційних юридичних осіб належать такі, які не мають на меті одержання прибутку і створюються для інших цілей. Такими некомерційними юридичними особами визнаються різні об'єднання громадян, у тому числі політичні партії, релігійні організації, споживчі кооперативи, фонди та інші.

Однак слід зазначити, що такий поділ є певною мірою умовним, оскільки і некомерційні організації досить часто виконують роботи, надають послуги, отримуючи при цьому прибуток.

З цих причин при розробці нового ЦК України відмовилися від такої класифікації і натомість відновили традиційний поділ на юридичних осіб публічного права і юридичних осіб приватного права. Суть цієї класифікації полягає в тому, що юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті (наприклад, міністерства і відомства, установи соціальної сфери, культурно-освітянські заклади та інші).

І навпаки, юридичні особи приватного права створюються
за ініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з
метою участі у різних цивільно-правових відносинах. Цивільним
правом регулюється порядок створення і діяльності саме
юридичних осіб приватного права. Щодо регулювання цивільно-
правових відносин за участю юридичних осіб публічного права
(наприклад, коли у них виникає потреба укласти цивільно-
правовий договір оренди, купівлі-продажу, про надання різних
послуг тощо), то діє загальний принцип: публічні юридичні
особи, вступаючи у цивільно-правові відносини, підпадають під
режим цивільно-правового регулювання, як і будь-які інші
приватні юридичні особи, незалежно від того, що створені вони
розпорядчим способом на підставі рішення державних органів та
органів місцевого самоврядування і в цілому функціонують для
здійснення завдань публічного характеру. Таким чином,
забезпечується єдність регулювання цивільно-правових відносин
незалежно від того, хто є їх учасниками. Водночас порядок
утворення юридичних осіб публічного права регулюється не
актами цивільного законодавства, а нормами публічного права.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Таким чином, перелік організаційно-правових форм юридичних осіб не є вичерпним.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може створюватися та однією особою, якщо інше не передбачено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Залежно від форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів:*

приватне підприємство, основане на власності фізичної особи;*

колективне підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства;*

господарське товариство;*

підприємство, основане на власності об'єднань громадян;*

комунальне підприємство, основане на власності відповідної територіальної громади;*

державне підприємство, основане на державній власності, в тому числі казенне підприємство;*

спільне підприємство, основане на базі об'єднання майна різних власників

(змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав;*

підприємство, основане на власності юридичних осіб і

громадян