Співвідношення кримінально-процесуальної
і оперативно-розшукової діяльності
органів внутрішніх справ України

Виходячи із загальних положень, визначених у ст. КПК України, завданнями державних органів і посадових осіб, що здійснюють кримінальне судочинство, є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, швидке i повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування чинних нормативно-правових актів. Виконуючи ці завдання, співробітники слідчих підрозділів здійснюють процесуальні дії, більшість з яких є діями слідчими (огляди різних видів, допити, обшуки тощо). Крім того, слідчими можуть проводитися розшукові дії, які не є процесуальними. До них ряд авторів відносить усні розпитування, наведення довідок, використання допомоги громадськості, різноманітні пошукові дії на місцевості або у приміщенні, використання даних криміналістичних або оперативно-довідкових обліків Кузьминов О., Ягодинський В. Окремі доручення слідчих органів // Радянське право, 1979. № 7. С. ..

Органи дізнання як самостійно, так і за дорученням слідчого, вправі виконувати як два вже названих різновиди дій ? слідчі (та інші процесуальні) і розшукові (непроцесуальні), — так і оперативно-розшу-кові заходи. Таким чином, вся різноманітність дій, які можуть бути проведені слідчими й органами дізнання, об’єднується у дві великі групи, що характеризують кримінально-процесуальну й оперативно-розшукову діяльність.

Визначення кримінально-процесуальної діяльності одним з перших дав Р.Д. Рахунов. На його думку, це сукупність або система дій, здійснюваних учасниками (суб’єктами) кримінального процесу у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку і в силу наданих їм прав та покладених на них обов’язків Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности. М.: Госюриздат, 1961. С. ..

Схожим є визначення М.С. Строговича. Він вважав, що змістом кримінально-процесуальної діяльності є сукупність вчинених у встановленому процесуальним законом порядку дій учасників кримінального процесу: суду, прокуратури й органів слідства та дізнання, обвинуваченого і його захисника, потерпілого і його представника Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т. . М.: Наука, 1968. С. ..

Визначаючи згодом сутність цього поняття, П.С. Елькінд розглядала його як систему врегульованих нормами кримінально-проце-суального права дій відповідних суб’єктів з порушення, розслідування, розгляду і вирішення справ про злочини Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. Ленинград: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1976. С. ..

На думку М.М. Михеєнка, змістом кримінально-процесуальної діяльності є формування (збирання і закріплення), перевірка й оцінка доказів і їх процесуальних джерел, обґрунтування висновків з метою встановлення об'єктивної істини і прийняття на цій основі правильного, законного і справедливого рішення Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. К.: Вища школа, 1984. С. ..

Наведені положення мають багато спільних рис. Так, автори вказують на систему дій, які в обов’язковому порядку врегульовані КПК. Окрім того, в усіх визначеннях присутнє посилання на суб'єктів кримінального процесу, які мають державно-владні повноваження з проведення передбачених кримінально-процесуальним законодавством процесуальних дій, сутність яких у спеціальній літературі найбільш повно розкрив А.Я. Дубинський66 Див., наприклад: Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы. К.: "Наукова думка", 1984. С. 87-92..

Отже вважається, що здійснювати кримінально-процесуальну діяльність можуть як слідчі (ст. КПК), так і органи дізнання, вичерпний перелік яких дається у ст. КПК України. На початковому етапі розслідування органи дізнання можуть згідно з ч. та 2 ст. КПК проводити невідкладні слідчі дії без доручення слідчого. Їх перелік у чинному законодавстві відсутній. Це дозволяє практичним працівникам по-різному підходити до віднесення тих чи інших слідчих дій до невідкладних і можливості їх провадження органами дізнання. Так, серед опитаних нами 150 співробітників органів дізнання МВС України, 147 з них (98до таких дій віднесли проведення огляду місця події, 120 (80 — допити потерпілого, свідків, підозрюваних, 101 (67,3 —проведення обшуку і виїмки, 59 (39,3 пред’явлення для впізнання, 53 (35,3 — призначення судових експертиз, 41 (27,3 — допит обвинуваченого, 39 (26 — проведення очної ставки, інші слідчі дії не називалися. Не вдаючись до більш детального аналізу висловлених положень, на нашу думку, не з усіма з них можна погодитися. Так, стосовно допиту обвинуваченого в літературі висловлена слушна думка про важливість такої процесуальної дії і обов’язок слідчого особисто допитати обвинуваченого, не доручаючи її ні органам дізнання, ні іншому слідчому77 Кримінальний процес України: Підручник / М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, В.П. Шибіко. К.: Либідь, 1999. С. ..

Крім проведення процесуальних дій, на органи дізнання покладається ще й інший обов’язок — здійснювати оперативно-розшукові заходи. Стаття Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" визначає її як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Норми чинного КПК (наприклад, ст. ст. 1, 103, 104) містять посилання на такого виду діяльність, не розшифровуючи її сутності. Водночас матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть послужити приводом до порушення кримінальної справи. Передбачається, що безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину це — діяльність органу дізнання або працівника оперативного підрозділу, які, незалежно від будь-яких заяв або повідомлень, виявили ознаки злочину, як правило, у процесі оперативно-розшукової діяльності88 Козаченко І.П. Правова і соціальна необхідність оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ України // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: Збірник наукових праць. К.: УАВС, 1994. С. ..

Згідно з п. ст. Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" вона може здійснюватися для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. При цьому така діяльність, як випливає з її визначення, може мати як гласний, так і негласний характер. Майже в усіх випадках негласні засоби мають бути перевірені і підкріплені гласними або процесуальним діями. Якщо оперативно-розшуковим шляхом виявлені очевидці вчиненого злочину, то вони можуть бути допитані як свідки. Матеріали відеозапису, кінофотозйомки, звукозапису прилучаються до