В даний час важливим питанням є легалізація матеріалів, отриманих в ході проведення оперативно-розшукових заходів. Уявляється, що вона можлива шляхом подання рапорту оперуповноваженого працівника, де були б викладені результати здійснення ним оперативно-розшукової роботи. Ясна річ, слідчий має перевірити отриману інформацію при проведенні допитів встановлених осіб, а за необхідності — посадової особи, яка здійснила оперативно-розшукові заходи. Однозначно, що при цьому не будуть розкриватися методи такої діяльності. Разом з тим, рапорт оперуповноваженого працівника має знаходитись у кримінальній справі, на нього як на документ у відповідності зі ст. КПК посилається слідчий при аналізі й оцінці доказів, складанні обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В інших випадках, у тому числі і за неможливості легалізації матеріалів, ними можна користуватися з тактичною метою для визначення напрямів подальшого розслідування, пошуку і закріплення доказів.
Мабуть, зважаючи на вказані обставини, опитані співробітники МВС України дали, на наш погляд, неправильну відповідь на запитання, чи відноситься до кримінально-процесуальної діяльності вжиття органом дізнання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили. Серед 150 опитаних слідчих 78 з них (52на зазначене запитання дали позитивну відповідь. Їхню думку підтримують співробітники органів дізнання, серед яких цей показник ще вищий — 86 з опитаних (57,3 Водночас, диспозиції трьох статей КПК, де вживається термін "оперативно-розшукові заходи", мають бланкетний характер і відсилають до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" і відомчих нормативних документів. Наявність цього терміну в діючому КПК, на наш погляд, ще не може свідчити про процесуальний характер оперативно-розшукових заходів. Кримінально-процесуальний закон лише встановлює обов’язок органів дізнання застосовувати такі заходи. Порядок же їх застосування процесуально не врегульований, а тому не має правового характеру110 Советский уголовный процесс: Учебник для спец. сред. учеб. завед. МВД СССРБезлепкин Б.Т. и др. М.: Юрид. лит., 1990. С. .0. Разом з тим, оперативно-розшукові дії сприяють особам, що проводять розслідування у справі, виявити, вилучити і задокументувати відомості про факти, які потрібно добути за допомогою заходів пошукового, розвідувального та контррозвідувального характеру. Тому можна погодитися з висловленою в літературі думкою про те, що співвідношення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності може мати форму залежності результатів оперативно-розшукової діяльності від кримінально-процесуальних процедур, які і вирішують питання про доступ оперативно-розшукової інформації у сферу кримінального судочинства111 Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник для юридических вузовПод общей редакцией С.В. Степашина. Санкт-Петербург, 1999.С. .1. Водночас, слід зазначити, що оперативно-розшукова діяльність не завжди буває первинною, а кримінально-процесуальна — вторинною. У практиці розслідування злочинів непоодинокі випадки, коли слідчим виявлені латентні злочини, або потрібно встановити місце знаходження знарядь вчинення злочину, предметів злочинного зазіхання тощо за новими епізодами злочинної діяльності, виявленими слідчим у ході розслідування конкретної кримінальної справи. Взаємодія за таких ситуацій здійснюється згідно з ч. ст. та ч. ст. КПК. Але перевірка віднесеності і допустимості отриманих у цих випадках оперативно-розшукових даних з метою використання в розслідуванні злочинів не має будь-яких особливостей, а проводиться у загальному порядку.