зняття арешту державного виконавця;—

припинення чи розірвання договору ренти, довічного утримання (догляду);—

скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;—

смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;—

скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;—

смерть відчужувача за спадковим договором або смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;—

відчуження майна, переданого під виплату ренти;—

інші випадки, передбачені законом. У нотаріальній практиці зняття заборони оформляється так: сторони по договору застави приходять до

нотаріуса, який накладав заборону, і кредитор на договорі застави робить напис про те, що ним отримано всю суму (зазначається її розмір) від боржника, тобто проведений кінцевий розрахунок, і він не заперечує проти зняття заборони із заставленого майна. Підпис кредитора на договорі застави засвідчується посвідчувальним написом нотаріуса.

Боржник також має надати нотаріусу заяву від кредитора про те, що той не заперечує проти зняття заборони з майна у зв'язку з виконанням боржником свого зобов'язання. Підпис на цій заяві необхідно нотаріально засвідчити.

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 537 ЦК, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника. Якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.

Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов'язання, копія договору застави, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне й безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові відповідно до п. 276 Інструкції, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо.

Про зняття заборони у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими чи слідчими органами та державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів і в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів і органів державної виконавчої

служби про зняття арешту залишається у справах нотаріальної контори.

5 3. Прийняття документів на зберігання

Однією з нотаріальних дій, що рідко зустрічаються у нотаріальній практиці, є прийняття на зберігання документів (розділ 35 Інструкції). Суб'єктами-ініціаторами такої нотаріальної дії можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, за заявами яких приймаються на зберігання документи найрізноманітнішого характеру.

При цьому нотаріуси складають опис у двох примірниках, один з яких залишається в нотаріуса, а інший — видається особі, що здала документи. Опис підписується і нотаріусом, і заінтересованою особою, що звернулася за вчиненням цієї нотаріальної дії.

Опис являє собою чітке викладення інформації про документи, включаючи не тільки їх найменування, а й фізичний стан, оскільки нотаріус несе відповідальність за збереження документів і повинен їх повернути у тому ж вигляді, в якому прийняв. В описі мають бути зазначені:—

прізвище, ім'я та по батькові особи, що здала документи, її адреса;—

найменування документа, який здається на зберігання, на чиє ім'я цей документ виданий, ким, номер документа (якщо є) і дата видачі;—

строк, на який документи здаються на зберігання.

На підставі п. 309 Інструкції на прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. У такому разі нотаріус несе відповідальність за схоронність упаковки, тому упаковані документи поміщаються нотаріусом в інший пакет, який також опечатується.

Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса, до зажадання особою, що їх здала.

Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка їх здала, свідоцтво, що містить такі реквізити:—

місце та час вчинення нотаріальної дії;—

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса, найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;—

прізвище, ім'я та по батькові або повне найменування та адреса особи, що звернулася;—

зазначення строку зберігання документів;—

відомості про встановлення особи громадянина, що здав документи;—

номер за реєстром;—

сума державного мита або оплати за вчинення даної нотаріальної дії;—

підпис і печатка нотаріуса.

Перелік документів у свідоцтві не міститься, оскільки до нього додається опис, якщо такий виготовлявся.

Строк зберігання документів обумовлюється в заяві заінтересованої особи, яка здала їх на зберігання, а також у свідоцтві, що видається нотаріусом. Нотаріус відповідає за зберігання документів протягом цього строку. Отримати документи можна й раніше обумовленого строку. Зробити це може особа, яка здала документи на зберігання, і уповноважена нею особа (на підставі довіреності), представивши свідоцтво та примірник опису. Отримати документи можна також за рішенням суду. У разі смерті особи, яка здала документи на зберігання, отримання їх спадкоємцями можливе на підставі свідоцтва про право на спадщину.