Правовий статус суб’єктів трудових правовідносин

план

ВСТУП с. 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН с. 5

1.1. Поняття та види трудових правовідносин с. 5

1.2. Юридичний зміст трудових правовідносин с. 9

РОЗДІЛ 2. ПРАЦІВНИКИ ЯК СУБ'ЄКТИ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН с. 12

2.1. Поняття та особливості трудової правосуб’єктності працівника с. 12

2.2. Правовий статус окремих видів працівників с. 19

РОЗДІЛ 3. РОБОТОДАВЦІ ЯК СУБ'ЄКТИ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН с. 23

ВИСНОВОК с. 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с. 33

ВСТУП

Загальновідомо, що рівень розвитку суспільства багато в чому визначається ефективністю правового регулювання суспільних відносин. Право людини на працю відноситься до основних прав людини, а стан законодавства і реального стану справ у галузі реалізації даного права не тільки є показником цивілізованого суспільства, але і безпосередньо впливає на його моральність, ефективність економіки.

Своє право на працю громадяни можуть реалізувати в різних формах, проте більшість населення у всіх країнах світу входить в армію осіб найманої праці. Кодекс законів про працю України вирішує задачу створення працівникам сприятливих умов для прояву ними своїх здібностей до праці і забезпечення соціального захисту тих, хто в ній особливо має потребу.

Для нього характерне розширення договірного методу регулювання трудових відносин, який балансує інтереси працедавців і працівників. Так, основними завданнями трудового законодавства є встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав і інтересів працівників і працедавців. Кодекс законів про працю України посилює галузеву приналежність норм цієї сфери.

Відповідно до Кодексу законів про працю України закони і інші нормативні акти, що містять норми трудового права, розповсюджуються на всіх працівників, що уклали трудовий договір з працедавцем. Більше того, в тих випадках, коли в судовому порядку встановлено, що договором цивільно-правового характеру фактично регулюються трудові відносини між працівником і працедавцем, до таких відносин застосовуються положення трудового законодавства.

Питання визначення галузі законодавства, регулюючої відносини, пов'язані з працею, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить розгляд питання про відповідальність сторін договору у разі конфлікту. Разом з цим трудове право передбачає ряд захисних заходів по відношенню до найманих працівників, чого не може забезпечити цивільне право у сфері реалізації права на працю.

Вищезазначене свідчить про те, що поняття правового статусу суб’єктів трудових правовідносин – одне з найважливіших питань у теорії трудового права. проблеми, пов’язані з ним мають не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки кожного з нас хвилює питання про реальні можливості особи щодо реалізації право на працю та способи його захисту. Для того, щоб людина могла реально функціонувати у суспільстві та бути активним її членом, її необхідно наділити в першу чергу певними трудовими правами, які були б не тільки задекларовані на папері, але й реально могли реалізовуватись для вільного та рівного з іншими розвитку і взаємодії з іншими суб’єктами трудових правовідносин.

Основними завданнями даної роботи є:

з’ясування поняття та видів трудових правовідносин за законодавством України про працю;

характеристика юридичного змісту трудових правовідносин;

визначення правового статусу працівників та роботодавців.

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

1.1. Поняття та види трудових правовідносин

Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять правової науки. Теоретики права визначають правовідносини як суспільні відносини, врегульовані нормами права. В науці трудового права проблемам трудових правовідносин присвячено фундаментальні праці (Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. — М., 1948; Карпушин М.П. Социалистическое трудовое отношение. — М., 1958; Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. — М., 1977; Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. — К., 1984). Останніми роками ця проблема стала предметом докторської дисертації львівського вченого П.Д. Пилипенка (Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудових правовідносин в умовах переходу України до ринкової економіки. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. —X., 2001).

У теорії трудового права прийнято переважно говорити про єдине трудове правовідношення. Такий підхід свого часу забезпечив значний крок уперед у розвитку науки трудового права шляхом обґрунтування особливостей, притаманних трудовим правовідносинам, на відміну від цивільних правових відносин, що мають змогу визнати трудове право самостійною галуззю права.

Водночас майже всі автори виділяють комплексний характер трудового правовідношення. С.С. Алексеев на прикладі трудового правовідношення продемонстрував поєднання багатьох груп правовідносин, кожне з яких у свою чергу має досить складну структуру. Сучасні дослідники обґрунтовують ідею про існування не комплексного трудового правовідношення, а про комплекс трудових правовідносин, різних за своїм змістом і значенням [21, c. 127-132]. На нашу думку, такий підхід відповідає сучасному розвитку трудового права і заслуговує на підтримку.

Важливим етапом у дослідженні трудових правовідносин у науці трудового права стали монографії С.О. Іванова, Р.З. Лівшица, Ю.П. Орловського, А.Р. Мацюка, котрі обґрунтували ідею про індивідуальні й колективні трудові правовідносини, які в сучасних умовах дістали підтвердження новими аргументами, враховуючи нове трудове законодавство, а також зарубіжний досвід, про що йшлося у попередніх розділах.

Індивідуальні й колективні трудові відносини, будучи врегульованими нормами трудового права, існують у реальному житті як трудові правовідносини. Вони виникають на підставі вольових дій між конкретними суб'єктами і мають конкретний зміст. Особливістю трудових правовідносин є те, що вони є результатом впливу не лише державних нормативно-правових актів, а й результатом договірно-правових актів — актів соціального партнерства, які містять норми права, ухвалені соціальними партнерами у межах наданих їм повноважень.

Оскільки правовідносини є результатом впливу норм права, слід враховувати наявність у цих правовідносинах тристороннього зв'язку — юридичні зв'язки (права