Роботодавці у трудових правовідносинах мають певні суб'єктивні права і несуть суб'єктивні обов'язки. Зокрема, роботодавець має такі основні права:—

укладати, змінювати та припиняти трудові договори з працівниками;—

вести колективні переговори й укладати колективний договір;—

заохочувати працівників за сумлінну працю;—

вимагати від працівників виконання трудових обов'язків, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, дбайливого ставлення до майна роботодавця;—

притягати працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності у порядку, передбаченому трудовим законодавством;—

приймати локальні нормативно-правові акти;—

створювати і брати участь в організаціях роботодавців для представництва та захисту своїх інтересів [27, c. 81].

Роботодавець несе такі основні обов'язки:—

дотримуватися законів та інших нормативно-правових актів, локальних актів про працю, колективного договору, колективних угод та умов трудового договору;—

надавати працівникові роботу, обумовлену трудовим договором;—

забезпечувати безпеку праці та умови, які відповідають вимогам охорони та гігієни праці;—

забезпечувати працівників необхідними засобами охорони праці, спецодягом, спецвзуттям, засобами захисту;—

забезпечувати працівників необхідними засобами для виконання роботи (обладнанням, інструментом, сировиною);—

виплачувати працівникові у повному розмірі заробітну плату в строки, встановлені КЗпП, колективним і трудовим договором;—

вести колективні переговори, а також укладати колективний договір у порядку, встановленому законодавством;—

розглядати подання профспілкових органів, а також інших повноважних представників працівників про виявлені порушення законодавства про працю, про охорону праці та повідомляти про вжиті заходи;—

забезпечувати соціальне страхування працівників у порядку, встановленому законодавством;—

забезпечувати побутові потреби працівників;—

відшкодовувати працівникові шкоду, заподіяну йому при виконанні трудових обов'язків [20, c. 23-24].

Окрім працівника і роботодавця, суб'єктами трудових правовідносин — індивідуальних і колективних — виступають також інші організації та органи. КЗпП, Законами України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців", "Про колективні договори і угоди" та іншими нормативно-правовими актами врегульовано правовий статус трудових колективів, професійних спілок, виборних органів професійних спілок, організацій та об'єднань роботодавців, Національної ради соціального партнерства, Національної служби посередництва та примирення. Ці питання розглядатимуться окремо у спеціальних розділах цього підручника в частині "Колективне трудове право".

ВИСНОВОК

Отже, суб'єкти трудового права - це перш за все учасники трудових відносин, сторони цих відносин. Ними виступають працездатні громадяни (працівники), організації (працедавці), працівники організацій, профспілкові і інші органи, що представляють права і інтереси працівників.

Таким чином, коло суб'єктів трудового права досить широкий. Але вони відіграють неоднакову роль в трудових відносинах.

Суб'єкти трудового права згідно із законом наділені правовим статусом, який дає їм можливість брати участь в конкретних правовідносинах.

Правовим статусом суб'єкта трудового права називається; його основне правове положення у сфері праці за трудовим законодавством. Зміст правового статусу включає наступні елементи:

а) трудова правосуб'єктність (праводієделіктоздатність).

Громадянин стає суб'єктом трудового права вже коли шукає роботу і вступає в правовідносини з органами служби зайнятості. Правовий статус працівника виникає лише з укладенням трудового договору і виникненням у зв'язку з цим трудового правовідношення і з ним припиняється.

б) основні права і обов'язки (статусні);

в) гарантії цих прав і обов'язків;

г) передбачена законодавством відповідальність за трудові правопорушення.

Трудова правосуб'єктність означає, що за наявності певних умов (досягнення конкретного віку для громадянина; майнової і оперативної відособленості для організацій; організаційних передумов для працівників організації) вони можуть бути суб'єктами конкретних правовідносин у сфері праці. Трудова правосуб'єктність передбачена трудовим законодавством для кожного з вказаних суб'єктів трудового права. Вона також означає здатність громадянина, організації (працедавця), працівників організації своїми діями придбавати суб'єктивні права і обов'язки, що становлять зміст конкретних правовідносин.

Основні права і обов'язки, а для працівника його організації повноваження фіксуються в основних нормативних актах трудового законодавства Росії (Конституції, КЗпП).

Перелік основних статутних прав і обов'язків суб'єктів трудового права розрізнений і визначається характером функцій, що виконуються ними, у сфері праці.

Необхідну визначеність і стійкість правовому статусу додають гарантії і відповідальність Вони закріплюються у формі правових норм, які або сприяють діям суб'єктів з реалізації своїх прав, або впливають на суб'єктів шляхом застосування до них санкцій, якщо вони не виконують або неналежним чином виконують свої обов'язки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.

Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 року // ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375

Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших осіб похилого віку в Україні" від 13 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 4, ст.18.

Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 52, ст.490.

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 161.

Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 45, ст. 397.

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 34. — Ст. 227.

Основи законодавства України про охорону здоров'я, прийняті Верховною Радою України 19 листопада 1992 p. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 4, ст.19.

Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. — М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. — 336 с.

Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України. — 1998. — № 3. — С. 64—69.

Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. — М., 1972. — 128 с. С. 64

Воловик В. Про трудоправовий