Наприклад, в ст. 155 СК Російської Федерації вказано, що на утримання дитини прийомній сім'ї щомісяця виплачуються гро-шові кошти в порядку і розмірах, встановлених Урядом Російської Федерації. В Положенні «Про прийомну сім'ю», затвердженого по-становою Уряду Російської Федерації від 17 липня 1996 р. № 829 передбачений і ряд пільг, які надаються прийомній сім'ї (так, при-йомна сім'я користується переважним правом на отримання путі-вок для дітей, в тому числі безоплатних, в санаторії, будинки від-починку). В постанові Уряду РФ від 17.07.96 р. з метою розвитку і підтримки прийомних сімей в сільській місцевості органам вико-навчої влади рекомендовано надавати додаткові пільги і допомогу прийомній сім'ї, яка створює селянське (фермерське) господар-ство.

Обов'язки патронатного вихователя викладені у статті 255 СК України. Патронатний вихователь зобов'язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням, виховувати дитину на осно-ві взаємоповаги, створити достатні умови для отримання дитиною освіти, піклуватися про ЇЇ здоров'я, фізичний, психічний, духов-ний і моральний розвиток. Він також здійснює захист прав і закон-них інтересів дитини. В договорі про патронат повинен міститися обов'язок патронатного вихователя забезпечити догляд за дити-ною і лікування, систематичне відвідування лікарів-спеціалістів згідно з медичними рекомендаціями і станом здоров'я дитини.

У сфері навчання та освіти патронатний вихователь повинен за-безпечити відвідування дитиною школи, слідкувати за її успішні-стю в школі, підтримувати зв'язок з вчителями і вихователями цього закладу. В разі неможливості відвідування дитиною школи за станом здоров'я забезпечити отримання освіти у встановлених законом доступних для дитини формах.

Патронатний вихователь, як опікун чи піклувальник, не зо-бов'язаний утримувати дитину за рахунок своїх власних коштів. Умови і розмір видатків, пов'язаних із безпосереднім виконанням патронатним вихователем своїх обов'язків, повинні бути відобра-жені в договорі про патронат.

Договір про патронат зобов'язує патронатного вихователя здійс-нювати захист особистих і майнових прав дитини. Пунктом 3 стат-ті 255 СК патронатному вихователю надано право процесуального представництва. На відміну від усиновлення, при якому представ-ництво можливо на підставі рішення суду про усиновлення (усино-вителі набувають статусу батьків), а також опіки та піклування, де відносини представництва виникають на підставі рішення суду або рішення органу державної виконавчої влади чи місцевого са-моврядування, патронатний вихователь здійснює обов'язки, пов'язані із процесуальним представництвом, на підставі договору про патронат.

Розділ 3. Порівняльна характеристика інституту опіки,піклування та патронату України з сімейним правом зарубіжних країн.

3.1.Порівняльний аналіз інституту опіки,піклування та патронату України та Росії

Інститут опіки і піклування над дітьми, що залишилися без батьківського піклування, тривалий час існував в різних формах як в дореволюційній Росії, так і потім в РСФСР. В даний час в сімейному праві Росії під опікою і піклуванням згадується форма влаштування дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування, батьків, в цілях їх змісту, виховання і освіти, а також для захисту їх прав і інтересів (ст. 123 і 145 СК; п. 1 ст. 35 ГЦ; ст. 1 Закону "Про додаткові гарантії по соціальному захисту дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків".

До неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, відносяться діти, батьки яких померли, позбавлені батьківських прав, обмежені в батьківських правах або визнані недієздатними. Відсутність батьківського піклування може бути викликана також хворобою батьків яка заважає виконанню ними батьківських обов'язків, тривалою відсутністю батьків (у зв'язку з відрядженням, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі і т. п.), ухиленням батьків від виховання дітей або від захисту їх прав і інтересів (зокрема при відмові батьків узяти своїх дітей з виховних установ) і іншими причинами (ст. 121 СК; п. 3 ст. 31 ЦК).[42-548с].

Інститут опіки і піклування заснований на нормах не тільки сімейного, але і цивільного права, а також адміністративного права, тобто за своєю суттю є комплексним. У ЦК Російської Фудерації норми про опіку і піклування входять до складу різних інститутів: дієздатність громадян, представництво, операції, зобов'язання, що виникають унаслідок спричинення шкоди. Крім того, в ЦК містяться загальні положення про встановлення і припинення опіки і піклування над громадянами. У Сімейному кодексі норми про опіку і піклування утворюють самостійний розділ і регламентують опіку і піклування як форму влаштування і сімейного виховання дітей, що залишилися без батьківської турботи. У Сімейному кодексі Росії відповідно визначаються права і обов'язки опікунів (опікунів) неповнолітніх дітей, що знаходяться під опікою (піклуванням).[45-532с.]

Підставою встановлення опіки і піклування над дітьми є факт втрати ними по тих або іншим причинам батьківського піклування. Опіка і піклування над дітьми переслідують дві основні цілі: а) виховання дітей, що залишилися без піклування батьків; б захист прав і інтересів дітей, що залишилися без піклування батьків (п. 1 ст. 45 СК; п. 1 ст. 31 ЦК).[43-533с.]

Законодавством встановлено, що опіка встановлюється над малолітніми дітьми, тобто що не досягли чотирнадцяти років (п. 2 ст. 145 СК і п. 1 ст. 32 ЦК), а піклування -над неповнолітніми дітьми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (п. 2 ст. 145 СК і п. 1 ст. 33 ЦК). Раніше, до введения в дію частини першої ЦК (тобто до 1 січня 1995 р.), опіка встановлювалася над неповнолітніми, такими, що не досягли віку п'ятнадцяти років, а опіку- над неповнолітніми у віці від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 121 СК).[46-468с.]

Розмежування понять опіки і піклування не має істотного значення у сфері виховання і утворення підопічних дітей,