У Франції опікунами дитини з самого народження є через закон його батьки (ст. 389 ФЦК). При цьому, якщо обидва батьки здійснюють спільно батьківські права, за відсутності порушення прав дитини втручання з боку держави не відбувається. Батьки, будучи законними представниками своїх неповнолітніх дітей і законними керівниками їх майном, представляють неповнолітнього у всіх цивільних операціях, крім випадків, коли закон допускає здійснення операцій неповнолітнім самостійно. У разі смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав, неможливості одним з батьків або обома одночасно виконувати опікунські обов'язки управління майном поміщається під нагляд суду у справах опіки. Додатковий захист прав неповнолітніх робиться і тоді, коли майнові інтереси неповнолітнього вступають в конфлікт з інтересами законного представника.

У праві Англії і США батьки, так само як і у Франції, через факт народження дитини стають опікунами дитини, здійснюючи його охорону, нагляд і захист (custody of children). Батьки, що знаходяться в шлюбі, здійснюють свої обов'язки по охороні дитини спільно. У судовій практиці розрізняють наступні види опіки над неповнолітніми:

а) правова охорона є обов'язком батьків ухвалювати рішення, що стосуються
навчання, медичного обслуговування і лікування;

б) тілесна охорона (physical custody)- є правом
утримувати дитину в своєму будинку для сумісного проживання.

У деяких штатах признається сумісна тілесна охорона, коли дитина проживає якусь частину року з одним батьком, іншу - з іншим. Одноосібна охорона (sole custody) надається по судовому рішенню одному з батьків і є поєднанням правової і тілесної охорони. Інший батько при такому режимі за відсутності протипоказань для психіки і фізичного здоров'я дитини має право відвідин дитини і побачень з ним. У разі розлучення, судового розлучення або роздільного проживання колишньому подружжю і подружжю, що ще знаходиться в шлюбі, - батькам дитини у ряді випадків судами надається сумісна охорона (joint custody). Суть цього правового режиму полягає в тому, що на батьків покладається обов'язок спільно ухвалювати рішення, що стосуються важливих питань життя дитини. Звичайно батьки самі встановлюють порядок спілкування з дитиною.

У разі шлюборозлучного процесу до остаточного винесення рішення опіка одного з батьків може бути встановлена на термін, вказаний в попередньому рішенні.

Призначення опікуна здійснюється в порядку, регламентованому законодавством. Особисте право вибору опікуна, незалежно від характеру споріднених зв'язків з підопічним, належить батькові неповнолітнього, померлому останнім, якщо він на момент вибору не втратив батьківських прав. Таке призначення може бути здійснено або в заповіті, або перед нотаріусом. Найчастіше опікунами призначаються родичі неповнолітнього по висхідній лінії, проте опікун, вибраний батьком, померлим батьків, позбавлення батьківських прав, неможливості одним з батьків або обома одночасно виконувати опікунські обов'язки управління майном поміщається під нагляд суду у справах опіки. Додатковий захист прав неповнолітніх робиться і тоді, коли майнові інтереси неповнолітнього вступають в конфлікт з інтересами законного представника.

Хвороба, віддалене знаходження, надзвичайна професійна зайнятість, свої власні сімейні проблеми або вже наявні опікунські обов'язки роблять особливо обтяжливим новий опікунський обов'язок. Якщо призначений матір'ю або батьком опікун не прийняв опіку або припинив виконання своїх обов'язків, або немає інших родичів по висхідній лінії, чи ні опікуна по заповіту, опікун неповнолітньому призначається сімейною радою.

Сімейна рада є колегіальним наглядовим органом, що складається з найближчих дієздатних родичів, що призначаються суддею у справах опіки з урахуванням близькості спорідненості як по материнській, так і по батьківській лінії, віку і інших чинників. До складу ради можуть входити крім родичів неповнолітнього, кожний з яких за своїми даними міг би бути опікуном, також в деяких випадках близькі до сім'ї люди, що не мають з її членами кровної спорідненості. Сімейна рада скликається і очолюється суддею у справах опіки, йому належать повноваження опікунського суду. Сімейна рада щорічно встановлює розмір суми, що одержується готівкою, на зміст і виховання підопічного, витрати на управління, у разі потреби розмір відшкодування витрат, понесених опікуном з особистих засобів. Сімейна рада видає дозволи на здійснення операцій з цінними паперами, що належать неповнолітньому, також вирішує ряд інших питань, пов'язаних із здійсненням опіки Опікуном може бути призначено тільки дієздатну особу ( 1780 НЦУ; ст. 379 ШЦК), здатну по своїх особистих якостях здійснювати опікунські функції. У Німеччині державні чиновники або священнослужителі, яким для ухвалення обов'язків опікуна відповідно до законодавства землі потрібен особливий дозвіл, не повинні призначатися опікунами за відсутності такого дозволу, проте відмова в дозволі допускається тільки за наявності серйозної підстави службового характеру.

У законодавстві також визначено коло осіб, які не можуть бути призначені опікунами осіб. Ці обмеження не скрізь однакові, але найбільш поширеними є наступні: не можуть бути опікунами особи, самі знаходяться під опікою; що мають опікунів, позбавлені по суду почесних прав і переваг; ведучі аморальний спосіб життя; особи, чиї інтереси в значній мірі знаходяться в суперечності з інтересами підопічної особи; особи, оголошені банкрутами, відносно яких ще не закінчено конкурсний відбір; особи, відносно яких була встановлена заборона за життя батьками неповнолітнього. Опікуни

призначаються у Франції сімейною радою, у ФРН і Швейцарії - опікунським судом, в Англії і США - судом.

У обов'язку опікуна входять турбота про розвиток особи підопічного і управління його майном і представництво його в цивільних справах. У Франції сімейна рада, враховуючи здібності зацікавлених осіб, стан майна підопічного, може розділити опіку між опікуном над особою і опікуном над майном.

Опіка є