Опікун зобов'язаний вести справи підопічного, як дбайливий господар; він несе відповідальність за збитки, що виникають у підопічного унаслідок недбалого ведення справ. Він не може ні купувати майно неповнолітнього, ні брати його в оренду або внайми, здійснювати які-небудь права або поступку права вимоги підопічного. Якщо чоловік опікуна втручається в майнові справи підопічного, то він несе солідарну з опікуном відповідальність за все управління, наступне за його втручанням.

У Англії і США опікун набуває статусу довірчого власника, чим визначається і круг його обов'язків, і порядок їх здійснення, а також характер майнової відповідальності перед підопічним.

Діяльність опікуна знаходиться під наглядом опікунського суду і сімейної ради. Крім того, у Франції разом з опікуном призначається опікун-наглядач, в Німеччині опікун-контролер, що здійснює оперативний контроль над діями опікуна по отриманню наявних коштів і відчуженню майна підопічного.[10-563с.]

Праву Франції, ФРН і Швейцарії відомий інститут піклування. Відносно неповнолітніх опікуни призначаються тоді, коли батьки або опікуни не можуть виконувати обов'язки по представництву із-за тимчасових перешкод (ст. 508 ФЦК; 1896 НЦУ; ст. 417 ШЦК). Піклування може встановлюватися відносно осіб, які не можуть вести справи через фізичні недоліки (сліпота, глухота і ін.), а також відносно марнотратників але найчастіше піклування встановлюється для охорони інтересів обмежено дієздатних повнолітніх осіб. Відмінність піклування від опіки полягає в тому, що піклувальник особисто не здійснює операцій від імені опікуваного, а тільки дає згоду на їх здійснення самим опікуваним, тоді як опікун такі операції здійснює сам від імені підопічного. Опікун не має права управління майном опікуваного.

Призначення піклувальника аналогічно призначенню опікунів. Діяльність опікуна також знаходиться під наглядом опікунського суду або сімейної ради.

Висновки:

Питання опіки та піклування відноситься як до сімейно-го, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються як сімейним, так і цивільним законодавством.

Для того, щоб громадянин мав змогу вступити на захист своїх порушених особистих та майнових прав, він повинен володіти цивільною дієздатністю, тобто здатністю своїми дія-ми набувати цивільних прав та приймати на себе обов'язки.

Для того, щоб особа мала здатність здійснювати юридич-но значимі дії та нести за неправомірні вчинки відпові-дальність, вона повинна повністю усвідомлювати свої дії та бути здатною ними керувати. Тому наявність дієздатності у особи залежить від віку та стану її здоров'я.[5-190с.]

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки виникає у повному обсязі з досягненням повноліття, тобто по досяг-ненню вісімнадцятирічного віку.

Оскільки законодавство України в окремих випадках доз-воляє вступ до шлюбу до досягнення шлюбного віку, то особи в цьому випадку набувають дієздатності в повному обсязі з часу вступу до шлюбу.

Ті громадяни, які взмозі своїми діями набувати цивільні права та нести обов'язки, є дієздатними, отже, вони самі і без сторонньої допомоги взмозі ставати на захист своїх прав та інтересів.

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (не-повноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості са-мостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси відстоюють опікуни чи піклувальники.

Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати при-значення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції.

Згідно до статті 243 СК опіка та піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

На думку багатьох авторів метою опіки та піклувння є виховання неповнолітніх дітей які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб.які за станом здоровя не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обовязки.

Патронат над дітьми - це оновлений інститут сімейного зако-нодавства України, який передбачався ще Кодексом про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану УРСР 1926 р., але не отримав на той час широкого застосування. Між тим, сучасний стан життя зберігає не тільки необхідність в існуванні вже випро-бованих практикою форм влаштування дітей, позбавлених бать-ківського піклування, усиновлення, опіки та піклування, дитя-чих будинків сімейного типу, прийомних сімей тощо, а потре-бує розширення кола таких форм, що на сьогодні і знайшло своє закріплення в інституті патронату над дітьми

Патронат - альтернативна форма влаштування дити-ни, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківсь-кого піклування, в сім'ю іншої особи (патронаного вихова-теля) з метою сімейного виховання. Якщо проаналізувати мету, підстави застосування закріплених у СК форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, їх сутність, то можна дійти висновку, що кожна з них, хоча і спрямована на поліпшення долі дітей, але має свої особливості. Так, від усиновлення патронат над дітьми відрізняється наступним:

-усиновлення, на відміну від патронату, відносять до підстав створення сім'ї

-при усиновленні дитина приймається в сім'ю усиновлювача на правах доньки чи сина і поміж дитиною і усиновлювачем ви-никають відносини, що