вчиняє опікун, причому правочини, зазна-чені у ст. 71 ЦК, він може вчиняти лише з дозволу органу опіки та піклування) і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороня-ються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Ця шкода, відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, зобов'язаного здійснювати нагляд за нею, а також під час перебування у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшко-довувати шкоду, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їх вини (частини 1-3 ст. 1178 ЦК).[38-371с.]
Особа у віці від 14 до 18 років відповідно до ст. 32 ЦК має неповну цивільну дієздатність, обсяг якої, однак, набагато ширший за обсяг цивільної дієздатності малолітньої особи. Так, неповнолітня особа може не тільки вчиняти дрібні побутові правочини, а й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; бути учасником (засновни-ком) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи їх установчими документами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороня-ються законом; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) і розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (коштами на рахунку). Інші правочини ця особа може вчиняти за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальни-ків. Водночас піклувальник не може давати згоду на вчинення правочинів, передбачених ст. 70 ЦК (між підопічним та своєю дружиною, своїм чоловіком або своїми близькими родичами, крім передачі майна підопічному у власність за договором дару-вання або у безоплатне користування на підставі договору позич-ки). Згоду на вчинення правочинів, які передбачають відмову особи, над якою встановлено піклування, від її майнових прав, він може давати лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК).[8-4ст]
Як вже зазначалося, згідно з ч. З ст. 243 СК у випадках, передбачених ЦК, опіка встановлюється судом. [4-243ст]А відповідно до ст. 60 ЦК суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною, і піклування над такою особою у разі обмеження її цивільної дієздатності, а також опіку над малолітньою і піклування над неповнолітньою особами, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені бать-ківського піклування.
Справи розглядаються судом у порядку окремого провад-ження з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування, думка якого враховується при призначенні опіку-на, піклувальника.
Перелік органів, які можуть встановлювати опіку та піклу-вання, наведено у пунктах 1.3 і 1.4 Правил опіки та піклу-вання. У тих випадках, коли опіка, піклування не встановлю-ється судом згідно з п. 1.3 Правил опіки та піклування вона встановлюється районними, районними у містах Києві та Севас-тополі державними адміністраціями, а також виконавчими комітетами міських, районних у містах, сільських і селищних рад. Ведення справ, пов'язаних з опікою та піклуванням, покладається на відповідні відділи районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад. Ведення зазначених справ у виконкомах районних (міських) рад здійснюють: щодо неповнолітніх - відділи освіти; щодо осіб, визнаних судом недієздатними або обмежених ним у дієздатності, відділи охорони здоров'я; щодо дорослих дієздатних осіб, які потребу-ють піклування за станом здоров'я- органи соціального за-хисту населення. Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки, піклування, деякі організа-ційні та контрольні функції. У сільській місцевості й у сели-щах справами опіки та піклування переймаються виконавчі комітети селищних і сільських рад (п. 1.4 Правил опіки та піклування).
Інститут опіки та піклування, як вже зазначалося, спрямо-ваний на доповнення недостатньої або відсутньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Вод-ночас його завданням є охорона особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічних, турбота про створення їм належних побутових умов, здійснення догляду за ними і забезпечення їх лікування. Тому при призначенні особи опіку-ном або піклувальником дитини відповідно до ч. 2 ст. 244 СК орган опіки та піклування повинен враховувати її особисті якос-ті, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Причому для цього потрібна її письмова заява (ст. 63 ЦК).[9-4ст.]
У п. 3.1 Правил опіки та піклування, де закріплені аналогіч-ні положення, зазначено, що переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками однієї й тієї самої дитини, надається її родичам незалежно від місця їх проживання, а також особам, у сім'ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування. Крім того, підкреслено, що бажан-ня дитини щодо призначення їй опікуна або піклувальника має враховуватись при досягненні нею десяти років.
Згідно з ч. З ст. 244 СК не може бути опікуном, піклу-вальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. Не мають права бути опікунами, піклувальниками особи, які перебувають на обліку чи лікуються у психоневрологічних або наркологічних закладах, особи, з вини яких тоді, коли вони були опікунами або піклувальниками, опіка чи піклування були припинені, особи, засуджені за