-звіти керівників підприємств, установ і організацій, де працюють неповнолітні, які лишилися без батьківського піклування, про дотримання трудового законодавства.

Керівництво орга-нами опіки та піклування і контроль за їх діяльністю здійснюється обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією та виконавчими коміте-тами Рад народних депутатів

Згідно СК України опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 14 років та лишилися без піклування батьків, а також над громадянами, які ви-знані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років та над громадя-нами, які визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними або ток-сичними засобами. [18-2п.]

Виходячи з того, що опіка порівняно з піклуванням передбачає більш широке коло повноважень опікуна, призначається для найбільш незахищених верств населення, можна вважати, що опіка є ширшим поняттям, ніж піклу-вання більше того, за правовим значенням можна виділити дві форми опіки:

Опіка над майном, що відрізняється від опіки над людиною запроцесуальним порядком призначення, це поки що не зовсім чітко ві-докремлено у законодавстві. Наприклад, згідно зі ст. 44 ЦК на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотарі-ус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та вста-новлює над ним опіку. Однак це ж положення має стосуватися і ого-лошення громадянина померлим, випадку смерті особи. Тобто саме нотаріус вчиняє заходи щодо опіки над майном. Але перераховані ви-падки стосуються й моменту, коли дитина починає вважатися незахищеною і такою, що потребує опіки та піклування. Тому можна вважати, що для вжиття заходів щодо забезпечення опіки над майном навіть в інтересах безвісно відсутньої особи, нотаріусу доцільно надати повноваження призна-чати опіку над майном дитини, а також проводити його опис.

Опіка над фізичною особою відрізняється тим, що опікуна при-значає орган опіки та піклування, а призначення опікуна над людиною означає, що опікун виконуватиме одночасно і функції опікуна над фі-зичною особою та її майном, якщо інше не буде встановлено у рішен-нях органу опіки та піклування чи суду.

На мою думку, основну увагу слід звертати на процедуру звернен-ня опікунів та піклувальників, органів опіки та піклування, представ-ників навчальних закладів, в яких виховується, навчається дитина, представників дитячих закладів, де перебуває дитина та представників закладів охорони здоров'я, в яких дитина перебуває на лікуванні, до суду за захистом порушених, оспорюваних та невизнаних прав та ін-тересів останньої згідно зі ст. 121 ЦПК (ст. 45 нового ЦПК). При цьому, увага має концентруватися на формі участі та специфіці пред-ставництва такими суб'єктами на стадії судового розгляду різних кате-горій цивільних справ, що виникають із цивільних та сімейних відноси. ст. 46 нового ЦПК) та їх ролі у нотаріальному процесі, коли йдеться про охорону прав та інтересів їх підопічних.

Перш ніж перейти до цивільного судочинства щодо розгляду сімей-них справ за участі опікунів та піклувальників та інших суб'єктів, пе-редбачених ст. 45 нового ЦПК, та аналізу їх участі у нотаріальному і цивільному процесах, доцільно зупинитися на питанні -чи утворюють опікун та дитина нову сім'ю, оскільки за ознаками, наведеними у ст. З СК, можна вважати, що у період їх спільного проживання сім'я утво-рюється. Хоча це положення суперечить характеру відносин між ними: вони мають тимчасовий характер, оскільки їх відносини припиняються з досягненням дитиною 14-ти річного віку; не зумовлюють виникнення прав та обов'язків щодо взаємного утримання тощо.[32-1ст.]

Перше повноваження органу опіки та піклування - це встановлен-ня опіки та піклування і призначення опікуна та піклувальника.

Згідно зі ст. 243 СК опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України. З цього положення випливають три висновки:

-на відміну від батьків, лише спеціально призначена особа може вважатися опікуном;

-ЦК вважається основним нормативним актом, який врегульовує встановлення опіки, але у ЦК не існує окремої норми, в якій були б перераховані підстави призначення опіки саме дитині,оскільки у ст. 58 цього Кодексу даються лише загальні аспекти встановлення опіки. У ЦК звернено увагу саме на майнові, а не сімейні відносини;

-за СК опікун може призначатися судом, тож це положення на практиці може бути пов'язане зі спором. Для такого висновку існує гіпотеза: зазвичай суди не уповноважені призначати опі-куна; опікун не призначається примусово. Отже, владні повно-важення суду можуть бути використані лише у тому разі, якщо виник спір з приводу призначення конкретної особи опікуном, тому це повноваження суду потребує роз'яснення на предмет вирішення можливого спору. Підстави призначення опікуна є такі:

1) недієздатність фізичної особи (ст. 41 ЦК); хоча у ст. 44 ЦК
йдеться лише про опіку над майном безвісно відсутньої особи,
але вважається, що потребується опіка й над дітьми такої особи;

визнання особи померлою;

2) смерть батьків;

3)позбавлення батьківських прав або волі.

Дискусійним можна назвати випадок призначення опіки та піклу-вання дітям, батьки яких визнані недієздатними або обмежені у діє-здатності. За сучасною концепцією ЦК законодавець більше турбується про майно недієздатної особи, ніж про його дітей. Щодо обов'язку опікуна виконувати сімейні відносини замість особи, визнаної недіє-здатною, то це питання можливо визнати дискусійним з тих причин, що опікун зобов'язаний виконувати сімейні обов'язки підопічного. Але опікун одного з батьків не може вважатися одночасно опікуном і одно-го із батьків, і дітей хоча б тому, що кожний конкретний