Спочатку доцільно, як з наукової, так і соціальної позиції, визначи-тися, хто становить суб'єктний склад правовідносин щодо патронату. У СК сторонами патронатного договору визначені:

-орган опіки та піклування;

-особа, яка виявила бажання взяти у свою сім'ю дитину та за-
безпечити їй належне виховання. Особу, яка бере у свою сім'ю дитину, називають патронатним вихователем;

-дитина, якщо вона досягла такого віку, що може висловити зго-ду на передачу її у сім'ю патронатного вихователя.[16-2ст.]

Автори вважають, що договір між органом опіки та піклування і вихователем доцільно поширювати на обох з подружжя, оскільки ре-ально належні умови для проживання дитини повинні створювати всі дорослі члени сім'ї, які мають брати на себе зобов'язання сприяти виконанню умов договору. В

усякому разі, коли йдеться про подружжя, то згода на посвідчення цього договору дружини або чоловіка має вис-ловлюватися обов'язково.

Виходячи з повноважень органів опіки та піклування й вимог зако-нодавства, можна стверджувати, що цей орган, фактично уособлює всі питання і умови такого договору. Такий висновок ґрунтується на таких обставинах і повноваженнях цього органу.

-Особи, з якими може підписуватися патронатний договір, мають звертатися до цього органу, а також можуть ним висуватися;

-згода дитини на підписання договору буде висловлюватися цьому органу та може, фактично, не братися до уваги;

-наступне виконання умов договору також знаходитиметься під конт-ролем органу опіки та піклування;[26-1ст.]

оплату виконання умов договору також має здійснювати орган опіки та піклування, але у СК не встановлено, з яких джерел здійснювати-меться така оплата, отже можна припустити, що така оплата має здій-снюватиметься з державного бюджету. Це положення дає підстави го-ворити про необхідність контролю за діяльністю цього органу.

Наведені аргументи та негативний досвід, що мав місце при адміністративному шляху усиновлення, свідчать про те, що необхідно надати цим правовідносинам прозорості. Наприклад, має існувати реєстр укладених патронатних договорів, щоб правозахисні організації мали можливість контролювати виконання умов договору, відвідувати дітей у патронатних сім'ях.

Зокрема, автори пропонують посвідчувати патронатні договори у нотаріальному порядку, щоб нотаріус міг упевнитися, що патронатний вихователь має необхідну житлову площу для виконання договору, а також що згоду дитини висловлено без примусу, відповідає її дійсній волі.

При цьому, неконкретність положень ст. 253 СК зумовлюватиме певні труднощі на практиці, коли будуть вирішуватися такі важливі питання, що стосуються життя самої дитини. Тому потрібно більш кон-кретно визначитися, з якого віку доцільно брати таку згоду в дитини. На думку більшості авторів, так само, як і за усиновлення, це доцільно робити з 14-ти років, коли дитина може свідомо розуміти, про що йдеться, коли є можливість роз'яснити, які наслідки для неї виникнуть у результаті передачі її у сім'ю патронатного вихователя. Зокрема, при посвідченні патронатного договору доцільно, аби нотаріус роз'яснив дитині не тіль-ки її особисті немайнові права, а також права, які, можливо, будуть пов'язані з житлом, в якому вона проживає, та майном, яким вона користується, способи захисту власних прав, коли патронатний вихо-ватель порушуватиме їх, а саме звернення до прокуратури, органів МВС, суду, органів опіки та піклування.

Про те, що нотаріусам необхідно надати повноваження на посві-дчення патронатних договорів, свідчить і той факт, що дитині може належати особистий рахунок у банківській установі, рухоме та нерухо-ме майно. Тому може постати питання про управління та відчуження належного дитині майна, а також про користування транспортними засобами, нерухомість тощо.

Перш ніж укласти патронатний договір, орган опіки та піклування повинен скрупульозно вивчити особу патронатного вихователя, оскіль-ки у СК нічого не сказано, які вимоги до нього пред'являються та хто може бути патронатним вихователем, визначити у договорі комплекс його прав та обов'язків. Крім цього, досить важливим, на думку авторів, є питання про особисті якості особи патронатного вихователя, його здатність до виховання дитини, ставлення до дітей, житлові умови, в яких проживатиме дитина, стан здоров'я як самого патронатного вихо-вателя, оскільки він може страждати на хвороби, які перешкоджати-муть йому виконувати свої повноваження, так і членів його сім'ї[17-1ст.].

Щодо конкретних вимог, які мають пред'являтися до патронатного вихователя, то за аналогією можна застосувати вимоги до опікунів та піклувальників, передбачені ст. 244 СК, а саме така особа не повин-на зловживати спиртними напоями, наркотичними (токсичними) засо-бами, не повинна бути позбавлена батьківських прав. За аналогією з правами усиновлювача, правами опікуна або піклувальника така особа не повинна перебувати на обліку або лікуватися у психоневрологічних і наркологічних закладах, мати судимості і, особливо,за тяжкі злочини. Під поняттям судимості розуміють незняті та непогашені судимості.

У законодавстві не встановлені вимоги до освіти вихователя. Це положення можна зрозуміти таким чином, що дитина має виховуватися приблизно так, як дитина у звичайній сім'ї, а не замінювати реальні сімейні відносини постійним контролем з боку вихователя. Однак, ук-ладаючи договір з вихователем, необхідно хоча б встановити мінімаль-ний вік, з якого вихователь вправі взяти на себе такі обов'язки. При-пустимо, що дієздатна особа 18-річного віку хоче укласти відповідний договір, але чи може така особа реально стати саме вихователем? Чи здатна особа вже навчати когось і чому вона може навчити дитину?