Слід зазначити, що в роботах з кримінального процесу та кри-міналістики поняття “гарячі сліди” брали в лапки. Однак останнім часом у документах оперативної діяльності, підручниках з криміналістики, відомчих нормативних актах лапки стали опускати.

Таким чином, поняття “гарячі сліди” є умовним і не відображає реальної сутності. В оперативній діяльності були спроби замінити його, наприклад, поняттям «свіжі сліди». Однак і останнє однозначно не визначає, який слід варто вважати «свіжим», а який – “несвіжим”. Ця проблема пов'язана з установленням збереження слідів та інформації, відображеної ними. Останні залежать від багатьох факторів: виду від-ображення, фізичних властивостей матеріальних об'єктів, що беруть участь у відобра-женні, наступних умов, пов'язаних зі збереженням, виявленням і фіксацією. Слід пальця на хорошому папері може бути “старим”, але не втратити своєї інформаційної значимості. Навіть після десяти років його можна виявити і, навпаки, такий же слід на погано проклеєному папері вже через чверть години стає непридатним, він втра-чає свою інформативність, хоча його треба вважати «свіжим».

У криміналістиці проблема збереження інформаційної цінності слідів досить складна, вона пов'язана з встановленням ідентифікаційного періоду, тобто часу, протягом якого предмет залишається тим, чим він є, і уможливлює його ідентифіка-цію. Отже, у кримінально-процесуальному плані ідентифікаційний період — це оціноч-не поняття, коли законодавець декларує частину прав суб'єкту правозастосуванням. Так ст. 103 КПК ставить за обов'язок органу дізнання застосовувати необхідні захо-ди для виявлення ознак злочину й осіб, які його вчинили, але не вказує в який пер-іод здійснювати цю діяльність.

Тому період виявлення і використання слідів злочину іноді називають розкрит-тям “за гарячими слідами” в оперативно-розшуковому розумінні. У цей період орган дізнання зобов'язаний знайти ознаки злочину й осіб, які вчинили його, зібрати і закріпити докази, тобто розкрити злочин за гарячими слідами[1,cт.103].

Якщо кримінальну справу порушує слідчий, то невідкладні первісні слідчі дії також носять активний пошуковий характер і спрямовані на розкриття злочину за гарячими слідами на досудовому слідстві. Свою діяльність він координує з органа-ми дізнання, дає їм доручення і вказівки про провадження пошукових і слідчих дій, використовує допомогу установ підприємств, посадових осіб і громадян, для яких вимоги слідства обов'язкові і законні.

Таким чином, злочин, розкритий у період провадження оперативно-розшукових і невідкладних слідчих дій на досудовому слідстві припустимо вважати розкри-тим “за гарячими слідами”. Встановлювати абсолютний час розкриття доцільно лише для статистичної звітності. Для практики розслідування, у науковому аспекті, воно не має значення, оскільки дії слідчого й органу дізнання в період досудового слідства мають невідкладний характер і повинні проводитися негайно після виявлення ознак злочину.

Отже, поняття «гарячі сліди» дуже складне, воно характеризує, при-наймні, дві обставини: 1) час, що минув з моменту утворення слідів до моменту їх виявлення з метою розкриття злочину; 2) відрізок часу, протягом якого можна найбільш ефективно використовувати сліди для розкриття злочину на досудовому слідстві. За змістом це поняття включає: а) матеріальні відображення, відбиті речовими джерелами (засоби, вчинення злочину, сліди рук, ніг, знарядь злому, мікро-сліди, сліди запаху); б) уявні образи, відбиті в пам'яті обвинуваченого, потерпілого і свідка-очевидця.

Значення розкриття злочину “за гарячими слідами” полягає у короткостроковому розслідуванні, особливій організації, використанні таких джерел інформації, застосуванні таких прийомів її отримання, що приводять до швидкого і повного встановлення обставин злочину, вияв-лення і викриття винного[9,c.277].

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ СТАДІЇ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ “ЗА ГАРЯЧИМИ СЛІДАМИ”.

2.1 Особливості розкриття злочинів “за гарячими слідами”.

Як свідчить практика органів внутрішніх справ тактика розкриття злочинів “за гарячими слідами” характеризується низкою особливос-тей такої діяльності: 1) негайним (невідкладним) виявленням і фіксацією гарячих слідів на місці події; 2) швидким і об'єктивним декодуванням на місці події до відоб-раження інформації в слідах; 3) формуванням інформаційної моделі механізму події та її учасників; 4) раптовістю і конспіративністю оперативних заходів; 5) концент-рацією сил і засобів на розкриття злочину в перші дні після виявлення його ознак[5,c.334].

Белкін Р.С. виділяє такі ознаки цієї діяльності: 1) раптовість виникнення ситуації, що вимагає невідкладного реагування; 2) дефіцит часу для прийняття слідчим, органом дізнання рішень та їх реалізації; 3) висока динамічність процесу розслідування, швидка зміна обстановки, слідчих ситуацій; 4) недостатність потрібної інформації і велика необхідність невідкладно використовувати всі нові дані; 5) протидія розслідуванню, приховування слідів і обставин злочину. Ці умови визначають основні вимоги до організації і здійснення розслідування “за гарячими слідами”:

1) максимально швидке прибуття слідчо-оперативної групи на місце події, оперативне прийняття рішення про порушення кримінальної справи і початок попереднього розслідування;

2) невідкладне включення в роботу всіх необхідних сил і засобів;

3) широке поєднання типового програмування дій з індивідуальністю розслідування; тимчасове обмеження кола з'ясовуваних питань тільки тими, які служать цілям поступального розвитку процесу; суворий відбір слідчих дій і оперативно-розшукових заходів та дотримання їх черговості;

4) висока інтенсивність, оперативність слідчих дій, їх безперервність, проведення “широким фронтом”, з використанням всього складу слідчо-оперативної групи;

5) широке використання технічних засобів для максимально повного збору і фіксації даних при мінімальній затраті часу, оперативна передача інформації взаємодіючим органам; всестороннє використання допомоги фахівців і експертів для оперативного дослідження носіїв інформації[4,c.654].

2.2 Заходи по розкриттю злочину в стадії проведення дізнання.

Розкриття злочинів