дефіцит часу для прийняття слідчим, органом дізнання рішень та їх реалізації; 3) висока динамічність процесу розслідування, швидка зміна обстановки, слідчих ситуацій; 4) недостатність потрібної інформації і велика необхідність невідкладно використовувати всі нові дані; 5) протидія розслідуванню, приховування слідів і обставин злочину.
Виділяють дві стадії цієї діяльності в яких застосовується окремийй комплекс заходів: 1) Заходи по розкриттю злочину в стадії проведення дізнання; 2) Заходи по розкриттю злочину під час провадження слідчих дій щодо пору-шеної кримінальної справи.
Розкриття злочинів за гарячими слідами починається, як тільки органу дізнання і досудового слідства стає відомо про ознаки злочину. У цей період починаються дії, що здебільшого носять непроцесуальний характер і включають:
- припинення триваючих протиправних дій злочинця;
- фізичне затримання (захоплення) злочинця на гарячому і доставлення затриманого в громадський пункт охорони порядку, відділ міліції, на пост патрульно-по-стової служби;
- вжиття заходів щодо ліквідації тяжких наслідків, пов'язаних із заподіянням шкоди здоров'ю людини, знищенням державного, особистого, кооперативного май-на;
- збереження джерел інформації про подію злочину;
- попереднє дослідження і перевірку інформації про ознаки злочину.
Заходи по розкриттю злочину під час провадження слідчих дій щодо пору-шеної кримінальної справи і починаються відразу ж після прибуття на місце події слідчо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спочатку спрямована на оцінку сформованої слідчої ситуації, уявну фіксацію наявних джерел матеріальних та ідеальних відображень, виявлення причинного зв'язку між ним, встановлення стосунку їх до події пригоди. У цей період слідчий орієнтує на місці події і, оцінивши ситуацію, що виникла, іноді ще до огляду приймає так-тичне рішення про проведення оперативно-розшукових або організаційних заходів для розкриття злочину “за гарячими слідами”.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28.12.60 (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - №37. -1994.
Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради, 1992, № 22.
Анциферов В.К., Корноухов В.Е., Ярослав Ю.Ю. и др. Дактилоскопическая экспертиза: современное состояние и перспективы развития. Красноярск, 1990. – С.43.
Белкин Р. С., Винберг А. Й. Криминалистика. Общетеоретические проблеми. — М.: Юридическая литература, 1973. - с.654.
Біленчук П.Д., Салтевський М.В., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Криміналістика.Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. - с.334.
Возгрин А.И. Криминалистика. – М.: Юридическая литература, 1990. – с. 167.
Криміналістика під ред. Шепітька В., – К.: Ін Юре, 2002. – c.380.
Лавров В. П., Сидоров В. Е. Расследование злочинів "по гарячих слідах М„ 1989. З. 6—9.
Образцов В.А. Криминалистика: Курслекций. М.: Юридическая литература, 1996. - с.277.
Пантелеев Й. Ф., Селиванов Н. А. Криминалистика — М.:
Снетков В.А. Особенности исследования некоторых объектов традиционной криминалистической экспертизы. М., 1993. – С.12
Справочник следователя «Осмотр места происшествия» М., 1982. – С.23
Строгович М.С. У головний процесе. — М , 1946. — С.55.
Филиппов А. Г. Криминалистика— М.: Юридическая литература, 1998. - с.338.
Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процесуальная форма. – М., 1981.– С. 41.
Юридична енциклопедія.— К.: Ін Юре, 1993. - с.583.