Цивільно-правові дії. Угоди

1. СУТЬ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДІЙ ТА ЇХ ВИДИ

Дії як акти поведінки людини (окремої особи, наділеної волею і здатністю вияв-ляти цю волю) є предметом вивчення психології або інших наук про людину. В тому ж випадку, коли волевиявлення від-бувається у взаємодії, спілкуванні однієї людини з іншими, що призводить до су-спільних відносин, дії можуть викликати і юридичний інтерес, причому такий ін-терес можуть викликати не лише проти-правні, а й правомірні дії.

Під юридична значимими діями розу-міють ті виявлення волі однієї особи від-носно інших осіб, які приводять до без-посереднього або опосередкованого ви-никнення юридичних фактів (угоди, де-лікти тощо). Опосередковано юридичні факти виникають тоді, коли особа де вступає в безпосереднє спілкування з за-цікавленими особами, але наслідки своїх дій пов'язує з їх інтересами (складання заповіту, видача довіреності).

Як бачимо, для юриста має значення дія як зовнішнє виявлення волі особи. Внутрішнє виявлення волі дістає своє ві-дображення в свідомості людини; циві-льне право не може його зафіксувати, а відтак воно не породжує правових на-слідків.

Слід підкреслиш, що не кожна дія як волевиявлення є юридичною дією. Більшість дій людей для права "байдужі". Людина спить, їсть, збирає в лісі гриби або ягоди, просто прогулюється - ці дії для права здебіль-шого є нейтральними. Однак можливі випадки, коли постає питання: а чи має право особа діяти таким чи-ном? Уявімо, вартовий заснув на посту, або громадянин збирає гриби чи ягоди в забороненій зоні. Зрозуміло, такі дії не байдужі для права. Вони можуть бути підста-вою для виникнення певних правових наслідків. Отже, кожна певна дія в залежності від місця, часу та інших чинників її здійснення може мати юридичну силу.

Юридичні дії поділяються на активні та пасивні, за-конні й протиправні.

Активні дії проявляються у виконанні чого-небудь. Початком активної дії є бажання "хочу", кінцем -"роблю". До активних дій можна віднести виплату пла-тежів, передачу речей, виконання робіт, укладання дого-ворів тощо.

Пасивні юридичне значимі дії проявляються в утри-манні від виконання того, що слід зробити. Початком пасивної дії є не бажання щось робити ("не хочу"), кін-цем - не здійснення чогось ("не роблю"). Не сплачую податки, не виконую роботу, хоча знаю, що зо-бов'язаний це робити.

Пасивні дії ще називають "бездіяльністю". На нашу думку, термін "пасивні дії" більш придатний для роз-криття змісту цього явища. Застосовуючи саме цей тер-мін, ми акцентуємо увагу на вольовому характері бездія-льності, на волевиявленні. Не виконуючи певний обо-в'язок, особа виявляє волю до цього.

Законні дії - це і ті дії, які базуються на певних стат-тях цивільних або інших законів, й ті, на які особа має право. Законними для громадян є дії, що не забороне-ні законом, для посадових осіб - ті, що дозволені за-коном.

Протиправними слід вважати дії, що порушують те чи інше право. Іншими словами, законними діями особа реалізує своє право, протиправними - порушує право інших осіб.

2. ОБСТАВИНИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ЮРИДИЧНУ СИЛУ ДІЙ

Для того, щоб та чи інша дія тієї чи іншої особи набула юридичної сили, потрібно щоб ця дія була юридичне значимою і спричиненою волевиявленням цієї особи. Воля є вродженою здатністю людини. Як уже зазначало-ся, вона має внутрішній і зовнішній прояви. Внутрішня воля відображається лише в свідомості. Зовнішнім про-явом волі є дія. Хоча такий поділ волі і носить умовний характер, але з його допомогою можна з'ясувати суть такого правового поняття, як юридична сила юридичне значимої дії (або: сила юридичної дії). Юридична сила дії визначається адекватністю дії внутрішній волі особи, що вчинила цю дію.

У житті трапляються обставини, здатні негативно впливати на внутрішню волю, а відтак і на юридичну силу дії. Ці обставини можна розділити на дві групи: а) передбачені законом; б) випадкові.

До першої групи слід віднести обставини, за наявно-сті яких особа або взагалі не може вважатися носієм внутрішньої волі (недієздатна особа), або є обмеженою у волевиявленні (неповнолітня особа, обмежена судом у дієздатності). Регулюючи відносини, пов'язані з дієздат-ністю, законодавець виходить з того, що особи, які не мають внутрішньої волі, не в змозі учинити юридичні дії. Обмеження в дієздатності враховує несталість волі особи, неспроможність завжди усвідомлювати свої дії або належним чином керувати ними, що може призвести до небажаних наслідків як для самої особи, так і для ін-ших осіб. Юридичне значимі дії обмежених у дієздатно-сті осіб можуть набувати чи не набувати юридичної сили в залежності від дотримання цими особами порядку вчинення таких дій.

Так, обмежені в дієздатності можуть укладати угоди за згодою піклувальника. Для обставин, які передбачені зако-ном і які впливають на юридичну силу юридичне значи-мих дій, характерним є те, що вони діють протягом визна-ченого законом часу або до відміни рішення суду про ви-знання особи недієздатною чи обмеженою в дієздатності.

До випадкових відносять обставини, внаслідок яких воля особи може бути паралізована на короткий час (мить). До цих обставин слід віднести: сон; хворобливе марення; афект; сп'яніння; насильство; обман; помилки тощо. До цієї групи входять також такі обставини, за наявності яких особа діє з примусу, хоча і свідомо, зна-ючи про те, що її дії можуть призвести в майбутньому до негативних наслідків як для неї, так і близьких їй людей. Причому в неї є певний час для обмірковування своєї поведінки. Найчастіше це відбувається в результаті збігу несприятливих обставин (кабальні угоди). Постає пи-тання про силу юридичних дій, вчинених під