До біржових угод застосовуються загальні правила про відповідні договори (купівлі-продажу, комісії то-що). Але біржовими статутами можуть бути передба-чені й інші умови біржових угод, які складають комер-ційну таємницю сторін і не підлягають розголошенню без їх згоди.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові угоди поділяються на:

- угоди з реальним товаром, які укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару. Різновидність такої угоди - бартерна угода;

- ф'ючерсні угоди - це угоди, що передбачають пере-дачу акцій або товару та виплату грошової суми через визначений строк після укладання угоди за ціною, вста-новленою в угоді. Ф'ючерсні угоди, як правило, уклада-ються з метою страхування угод з реальним товаром;

- угоди з цінними паперами.

Спори, пов'язані з укладанням біржових угод, роз-глядаються в біржовому арбітражі, рішення якого може бути оскаржене в суді або арбітражі.

5. УМОВИ ДІЙСНОСТІ УГОД

Для того, щоб угода мала юридичну силу, вона повинна відповідати ряду вимог, які прийнято називати умовами дійсності угоди. До них належать: законність змісту; здат-ність осіб, які її учиняють, до участі в угоді; відповід-ність внутрішньої волі волевиявленню; дотримання фор-ми угоди.

Угода, укладена з порушенням хоча б однієї із зазна-чених умов, визнається законодавством недійсною. Не-дійсність угоди означає, що дія, учинена під виглядом угоди, не створює правових наслідків, на які вона була спрямована.

Під законністю змісту угоди слід розуміти такі дії її учасників, які не порушують вимог закону. При цьому слово "закон" вживається в широкому розумінні. Кожна угода повинна не порушувати встановлених у законі приписів. Незаконною, наприклад, буде угода, спрямо-вана на обмеження правоздатності або дієздатності гро-мадян та юридичних осіб, якщо таке обмеження не пе-редбачене законом.

Про форму угоди. Форма угоди - це спосіб волевияв-лення. Угоди можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Якщо в законі не вста-новлена певна форма тих чи інших угод, то сторони обирають на свій розсуд, у якій формі укласти потрібну їм угоду.

Певна група угод може укладатися лише в письмовій формі, причому деякі з них потребують нотаріального посвідчення. Цивільний кодекс, інші закони дають пе-релік таких угод. До них відносяться договори купівлі-продажу, застави, дарування жилих будинків, приватних квартир чи їх частин, іншого майна за перелічених в за-коні умов, довічного утримання. Нотаріальному посвід-ченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіре-ності на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, ко-оперативних та інших громадських організацій, за виня-тком випадків, передбачених законодавством. Крім того, за бажанням сторін нотаріально посвідчуватися можуть й інші угоди (ст. 54 Закону України "Про нотаріат"). Нотаріальному посвідченню підлягають ті угоди, які по-требують відповідного контролю з боку держави і офі-ційного засвідчення їх дійсності, а також угоди, які, на думку їх укладачів, можуть мати для них важливе зна-чення. Недодержання нотаріальної форми тих угод, які повинні її мати, тягне за собою їх недійсність. По недій-сній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.

Хоча закон і не дає вичерпного переліку угод, які вимагають обов'язкової письмової форми, проте законо-давець зазначає, що угоди між юридичними особами, а також між юридичною особою і громадянином потребу-ють письмової форми. Письмової форми потребують також угоди між громадянами на певну, зазначену в за-коні, суму. Ці вимоги стосуються не тільки двосторонніх угод, а й односторонніх. Норми щодо письмової форми угод застосовуються в усіх випадках, якщо немає спеці-ального закону, який допускав би іншу форму.

Недотримання простої письмової форми угоди по-збавляє сторони права, у разі виникнення спору, поси-латися для підтвердження угоди на показання свідків. Це означає, що доводити факт укладання угоди, а також те, що вона була укладена на відповідних умовах, сторо-ни можуть тільки шляхом посилання на письмові докази (акти, документи, листи, телеграми, телетайпи і т. ін. як особистого, так і ділового характеру). Недійсність угоди наступає лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазна-чено в законі.

Крім перелічених вимог дійсності угод (їх можна на-звати основними) в деяких угодах зустрічаються й інші вимоги. Так, чинному законодавству відомі угоди, що укладаються під умовою, тобто з урахуванням різних об-ставин, щодо яких не відомо, стануться вони чи ні. Для угод, пов'язаних із майном, може бути суттєвим їх строк. Саме такі вимоги, які є суттєвими не для всіх угод, а для деяких, можна назвати другорядними.

Угоди, укладені під умовою, поділяються на відкладальні і скасувальні.

Угода визнається укладеною під відкладальною умо-вою, якщо сторони поставили виникнення прав і обо-в'язків у залежність від обставини, щодо якої не відомо, станеться вона чи не станеться (наприклад, угода найму жилого приміщення укладена за умови, що наймодавець надасть жиле приміщення наймачеві, як тільки син най-модавця переїде в інше постійне місце проживання).

Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків за цією угодою у залежність від обставини, щодо якої не відомо, станеться вона чи не станеться. Наприклад, на-ймач може користуватися житлом наймодавця до того часу, доки син наймодавця не повернеться із строкової військової служби. Угоди, що