Реферат

на тему:

Правове становище особистого селянського господарства.

План.

1.Поняття і ознаки особистого селянського господарства.

2.Правовий режим майна особистого селянського господарства.

3. Правовий режим земельних ділянок, які надаються для ведення особистого селянського господарства.

Поняття і ознаки особистого селянського господарства .

Особисте селянське господарство громадян – це особлива форма господарсько-трудової діяльності сімейного об’днання, заснованого на приватній власності на землю, рухоме і нерухоме майно з застосуванням особистої праці з метою виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення своїх сімейних матеріальних і побутових потреб.

Особисте селянське господарство виступає в якості складової частини суспільного сільськогосподарського виробництва і є додатковим джерелом прибутків сім’ї.

Особисте селянське господарство слід відрізняти від підприємницької сільськогосподарської діяльності, яку здійснює селянське (фермерське) господарство.Суб’єктами підприємницької діяльності, як фізичні особи, є громадяни, які не пов’язані з трудовими і членськими відносинами з сількогосподарськими підприємствами. Особистим селянським господарством займаються працівники сільського господарства, інші громадяни, які здійснюють господарсько-трудову діяльність в суспільному виробництві.

Особистим селянським гоподарством займаються робітники сільського гоподарства, інші громадяни, які проживають в селі і здійснюють господарсько-трудову діяльність в особистому селянському господарстві в вільний час від роботи в суспільному виробництві.

Особисте сільське господарство характеризується такими ознаками:

а) вироблена учасниками цього господарства продукція використовується, насамперед, для власного споживання, тобто вона носить споживчий характер. Проте, лишки цієї продукції (продукти своєї праці ) власники особистих селянських господарств мають право реалізувати заготівельним організаціям споживчої кооперації, на ринку та ін.

б) це форма виробництва, яка грунтується на приватній власності на землю, на рухоме і нерухоме майно і на особистій праці;

в) особисте селянське господарство довнює суспільне виробництво , – має підсобний характер, є додатковим (а не основним ) джерелом прибутків.

Особисте селянське господарство громадян має чітко визначену земельну, майнову правосуб’єктність, що визначає його особливість.

Правовий режим майна особистого селянського господарства.

Особисте селянське господарство – це сімейно-трудове об’єднання, в основу відносин між його членами покладено право приватної власності, майнові відносини, що складаються в ньому між подружжям та іншими членами сім’ї, і регулюються ЦК України, Законом «Про власність», кодексом України «Про шлюб та сім’ю” ,Земельним кодексом України ,шлюбним контрактом, укладеним подружжям, та іншим чинним законодавством. Відповідно до ст. 22 Кодексу України “Про шлюб та сім’ю” майно дружини і чоловіка належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене шлюбним контрактом. Це положення відображає і Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. “Про захист права приватної власності”.

Право спільної сумісної власності розповсюджується і на відносини з приводу майна, яке придбане внаслідок суспільної праці членів сім’ ї, а також майна, придбаного внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, якщо це закріплено в угоді і не передбачене нею інше, а саме, право спільної часткової власності.

Чинне законодавство визначає коло об’єктів, що можуть бути у приватній власності громадян. Оскільки в основі особистого селянського господарства лежить приватна власність, то згідно ст. 13 Закону “Про власність” у його власності може бути таке майно: житлові будинки, квартири господарські будівлі, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, сільськогосподарська техніка і механізми, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на них, вироблена подукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші ціні папери, а також інше майно.

Законом України “Про власність” (ст.13) скасовані обмеження на склад майна, його кількість, вартість, яке може бути у приватній власності громадян, а також правило, що майно, яке належить на праві приватної власності, носить тільки споживчий характер.

Отже, в сучасних умовах члени особистого селянського господарства можуть мати у власності буль-яке майно в будь-якій кількості і використовувати його на свій розсуд, крім вмпадків, передбачених законом.

З урахуванням суб’єктного складу осбистого селянського господарства, форми власності, на якій воно базується, павосуб’єктності власників майна, характеру їх відностн в зв’язку з цим майном, можна зробити висновок, що майо господарства належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо угодою між усма його членами чи контрактом між подружжям не передрбачена спільна часткова власність.

І Правовий режим земельних ділянок,

які надаються для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України // ВВР. –2002. – №34. –Ст.27, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держав; раціонального використання та охорони земель. Відповідно до статей 23, 33, 78, 81, цого кодексу громадянам України надаються їз земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки у приватну власність для ведення осбистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасння худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виходячи їз змісту вищевказаних статей Зельного кодексу, іноземні громадяни, особи без громадянства та біптриди мають право отримати земельні ділянки для особистгог підсобного господарства тільки на умовах права користування (постійного чи строкового, в тому числі і на умоах оренди). За бажанням громадян їм додатково можуть надаватись земельні ділянки в оренду (ст.93 ЗК України). Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроково – не більше 50 років.

Згідно ст. 89 цього кодексу земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності громадянам, зокрема подружжю. Як підкреслювалось вище, саме подружжя є