Наявність у громадян житла забезпечує їхні матеріальні та нематеріальні потреби, і є ознакою, що лежить в основі житлових правовідносин. Тому житлові правовідносини можна визначити і як немайнові відносини, що випливають з об'єктивної потреби людей у житлі. По-перше, житлові відносини можна класифікувати за мате-ріальною ознакою задоволення потреби людей таким чином як май-нові відносини і немайнові правовідносини. По-друге, за суб'єктив-ним складом — це двосторонні або багатосторонні правовідносини. По-третє, мета може бути комерційною і некомерційною, оскільки задовольняє потребу у житлі або особа використовує житло з метою отримання прибутку. По-четверте, за змістом їх можна поділити на прості і складні. Простим правам одного суб'єкта відповідає зобов'я-зання іншого суб'єкта, а у складних суб'єктивне право в житловому правовідношенні являє собою сукупність взаємопов'язаних прав уповноваженої особи, яким відповідає сукупність взаємопов'язаних

зобов'язань.

Суб'єктивні належать конкретним учасникам житлових право-відносин, що виникли, і відрізняються від житлового права в об'єк-тивному змісті. Суб'єктивні житлові права і обов'язки взаємообумовлені одне одним. Права можуть забезпечуватися, якщо є обов'я-зок, і навпаки. З цього випливає, що виникають вони водночас, про-те зміст їх може змінюватися.

Суб'єктивне право — це визначена законом міра можливої пове-дінки уповноваженої особи, а суб'єктивний обов'язок — забезпече-на законом необхідність певної поведінки зобов'язаної особи. У най-простішому вигляді правовідносини складаються з одного права і відповідного йому обов'язку.

Елементами юридичного змісту житлового права є методи, функції та принципи. У галузі права важливе місце відведено мето-ду правового регулювання. Метод — це засіб, спеціальний правовий процес, з допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права та обов'язки, характер взаємовідносин суб'-єктів, правові засади впливу на випадок порушення існуючих прав та обов'язків.

Специфіка предмета регулювання житлового законодавства обу-мовлює метод правового регулювання — сукупність юридичних за-собів впливу, характерних саме для житлового права.

Для житлового права, як і для інших галузей права, характер-ний нормативний вплив на поведінку людей. Він виявляється в то-му, що держава розробляє і приймає закони та інші нормативні ак-ти, спрямовані на здійснення функціонування всієї системи держав-ного управління суспільством, нормативним забезпеченням регулю-вання житлових відносин. З допомогою закріплення у правових нормах правомочності і юридичних обов'язків фіксуються такі спо-соби впливу на поведінку людей, як дозвіл, заборона, інколи вико-ристовується і рекомендація.

Цивільно-правовий диспозитивний метод дає змогу суб'єктам своїми діями встановлювати для себе суб'єктивні права та нести обов'язки. Імперативний метод виявляється у заборонних нормах і стосується, насамперед, тільки обмежень правомочностей власника на використання власності у разі нанесення шкоди інтересам держа-ви та суспільства. Здійснюючи свої права та виконуючи свої обов'язки, власник житла зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Використання власності не може завдавати шко-ди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства.

Фактичні зв'язки між суб'єктами, якщо їхні відносини під впли-вом юридичних норм набувають форми правових відносин. Але дія методу правового регулювання, що не може бути обмежена тільки впливом на поведінку учасників правовідносин, оскільки метод по-ширюється, в першу чергу, на суб'єктів права, які можуть і не всту-пати у правовідносини, але від цього їх поведінка не буде виключена зі сфери правового регулювання.

Адміністративне право характеризується нерівністю сторін у системі норм житлового законодавства, у яких значну частину зай-мають адміністративно-правові засоби забезпечення законності. Це виявляється, передусім, у повноваженнях місцевих Рад щодо здій-снення державного контролю за використанням і схоронністю жит-лового фонду, незалежно від його виду (статті 29, 30, 138 ЖК). Ме-тоди адміністративного та цивільного права тісно взаємопов'язані між собою і застосовуються у житловому праві. Наприклад, за роз-порядженням одного адміністративного органу житловий фонд передається в іншому. Договір найму укладається громадянином з ЖЕКом на підставі адміністративно-правового рішення, що зазначено у ордері.

Адміністративно-правові відносини виникають між суб'єктами житлового права у разі постановлений на квартирний облік для по-ліпшення житлових умов, отримання житла відповідно до черги. Але житлові правовідносини, пов'язані з користуванням жилими приміщеннями у будинках державного, громадського та приватного житлових фондів, перетворюються у цивільно-правові.

Однією з особливостей розвитку житлового права сучасного пе-ріоду є зменшення частки державного житлового фонду і розширен-ня приватного, тому регулювання відносин у приватному житлово-му фонді здійснюватимуться з допомогою впровадження більш диспозитивних методів правового регулювання, а в державному за-лишиться комплексне поєднання цивільне- та адміністративно-пра-вових методів правового регулювання.

Функції житлового права — це ті основні напрямки впливу норм житлового права, що відображають його призначення для жит-тя та розвитку суспільства. З допомогою соціальної функції житло-вого права формується державна економічна політика у необхідно-му для суспільства напрямі. Вона є основною і найхарактернішою для цієї галузі законодавства. Нині метою державної житлової полі-тики є створення умов для реалізації права громадян на житло, роз-ширення житлового будівництва, поліпшення утримання та схорон-ності житлового фонду. Спорудження, реконструкція та утримання житла є одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного роз-витку країни, важливим фактором зниження соціальної напруже-ності в суспільстві. Інші функції — охоронна, регулятивна, виховна, попереджувальна тощо, знаходять відображення у відповідних нор-мативних актах житлового законодавства.

Регулятивна функція забезпечує врегулювання майнових та осо-бистих немайнових відносин. Так, Закон України "Про приватиза-цію державного житлового фонду" регламентує відносини щодо пе-реходу права державної власності у власність громадян України, права і обов'язки суб'єктів приватизації.

Охоронна функція забезпечує захист порушених або оспорюва-них суб'єктивних прав. Так, стаття 190 ЖК визначає, що підприєм-ства, установи, організації, громадяни, які заподіяли шкоду будин-кам, об'єктам благоустрою, зобов'язані її відшкодувати. Чимало ци-вільно-правових норм виконують охоронну