У системі організаційно-правового забезпечення раціо-нального використання земель та інших природних ресурсів чільне місце посідають норми законодавства про екологічну, в тому числі радіаційну безпеку. Так, Закон "Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. визначає категорії зон радіоактивного забруднення, радіаційно небезпечних і радіоактивне забруднених земель. Зокрема, до радіаційне небезпечних відносяться землі, на яких немож-ливе подальше проживання населення, одержання сільсько-господарської та іншої продукції, продуктів харчування, які відповідали б державним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або використання яких недо-цільно за іншими екологічними умовами. Такі землі підляга-ють виключенню з сільськогосподарського обігу. До них на-лежать ділянки, що включають зону відчуження та зону без-умовного (обов'язкового) відселення.

Важливе значення для забезпечення ефективного і безпеч-ного використання земель та інших природних ресурсів має

Закон "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р., Закон "Про карантин рослин" від 30 червня 1993 р., інші ак-ти спеціального законодавства. Зокрема, у захищеному грун-ті, на землях водного фонду, водоохоронних зонах, інших територіях, які підлягають особливій охороні, забороняється застосування пестицидів, а в окремих випадках їх застосуван-ня можливе за наявності позитивних висновків державної санітарної і екологічної експертизи за дозволом Укрдержхімкомісії.

У разі застосування пестицидів і агрохімікатів відповідні власники земель і землекористувачі мають здійснювати захо-ди відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохі-мічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земель, стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.

Розповсюдження шкідників, збудників хвороб рослин та інших карантинних об'єктів можуть створити умови для за-провадження карантинного режиму з обмеженням викорис-тання природних ресурсів. Так, зокрема сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування може вироблятися у спеціальних сировинних зо-нах, правовий режим яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Складовою організаційно-правового механізму забезпе-чення ефективного природокористування у сільському госпо-дарстві є управління, тобто цілеспрямована діяльність упов-новажених органів, направлена на забезпечення додержання всіма підприємствами, організаціями, установами, іншими юридичними особами і громадянами агропромислового ком-плексу, приписів і вимог чинного законодавства по ефектив-ному використанню земель, інших природних ресурсів, вжит-тя необхідних заходів щодо попередження, припинення і встановлення правопорушень у цій сфері, відновлення пору-шених прав та законних інтересів власників і користувачів зе-мель та інших природних ресурсів.

Управління природокористуванням у сільському госпо-дарстві передбачає досягнення ефективного, збалансованого, науково обгрунтованого, комплексного і цільового викорис-тання земель та інших природних ресурсів, стимулювання відтворення цих ресурсів, захисту агроландшафтів, як складних природних (природноантропогенних) утворень (екосис-тем), гарантування сприятливої екологічної обстановки і без-пеки в процесі ведення сільського господарства.

Цьому сприятиме координація сільськогосподарської ді-яльності суб'єктів агропромислового комплексу по ефектив-ному використанню і відтворенню природних ресурсів з боку органів загального управління: організація комплексного прогнозування в цій сфері, облік і ведення земельного та ін-ших природноресурсових кадастрів, збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб'єктами сільсько-господарського природовикористання, організація землевпо-рядних та інших територіально-планувальних робіт, екологіч-ної та землевпорядної експертизи щодо обгрунтувань переда-чі у власність та надання у використання природних ресурсів, проведення екологічного контролю, стандартизації і норму-вання, встановлення лімітів використання природних ресур-сів, систематичне інформування населення та органів держа-ви про можливі зміни внаслідок здійснення сільськогоспо-дарської діяльності, моніторингу і вирішення спорів у галузі природовикористання.

Залежно від повноважень, структури, мети і завдань, які реалізують державні органи у сфері організації ефективного використання природних ресурсів, можна виділити такі фор-ми управління: загальне, спеціальне і галузеве.

Загальне управління здійснюється Кабінетом Міністрів України, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими органами самоврядування.

Спеціальне управління покладається на уповноважені ор-гани — Міністерство охорони навколишнього природного се-редовища та ядерної безпеки, Державний комітет земельних ресурсів, Державний комітет лісового господарства, Держав-ний комітет по геології і використанню надр, Державний ко-мітет по водному господарству тощо.

Галузеве управління забезпечує Міністерство агропромис-лового комплексу.

Центральне місце у системі організаційно-правового меха-нізму (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГТ) належить внутрішньогос-подарському управлінню щодо ефективного використання земель та інших природних ресурсів. Йдеться, насамперед, про вищі органи самоврядування — загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства або збори уповноважених, правління цих підприємств, а також про го-лову акціонерного сільськогосподарського товариства. Вони здійснюють управлінські функції у сфері внутрішньогоспо-дарського використання належних їм земель відповідно на праві колективної, приватної власності на землю або на праві користування окремими земельними ділянками, природними ресурсами відповідно до земельного законодавства.

Такі функції передбачають внутрішньогосподарське зону-вання земель відповідно до структури, спеціалізації господар-ської діяльності і внутрішньогосподарського проекту земле-устрою, первинного обліку земель та інших природних ресур-сів щодо їх кількісного та якісного використання, підготовки та своєчасного подання статистичної звітності про порядок використання, відтворення і охорони земель та природних ресурсів, участі у здійсненні моніторингу, контролю за цільо-вим і господарським природокористуванням, веденням ка-дастрів природних ресурсів тощо.

У системі організаційно-правового механізму забезпе-чення ефективного природокористування в сільському госпо-дарстві широкого застосування набувають заходи стимулю-вання, зокрема, економічні важелі. Йдеться про нормативи плати і розміри платежів за використання земель та інших природних ресурсів, погіршення якості цих ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне сере-довище. Економічні заходи застосовуються при встановленні лімітів використання природних ресурсів, наданні можливос-ті отримання останніх під заставу, наданні пільг при оподат-куванні сільськогосподарським юридичним особам та грома-дянам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві,