У чинній редакції ця стаття КК передбачає відповідальність за відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та орга-нізацій, що діють на території України, чи за їх дорученням інши-ми особами або особами, які займаються підприємницькою діяль-ністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, що є громадянином України і постійно проживає на її те-риторії. А стаття 207 передбачає відповідальність за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.

Валютна виручка суб'єктів господарської діяльності — це сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту (включаючи й валюту країн СНД), незалежно від джерела їх походження. Ця виручка підлягає обов'язковому та повному зара-хуванню на спеціальні розподільчі рахунки, що відкриваються й ведуться у комерційних банках України, які мають ліцензію Націо-нального банку України. У разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, що не передбачають сплату в грошовій формі (бартер, різні взаєморозрахунки, операції з давальницькою сировиною), валютною виручкою визнається еквівалентна вартість товарів, яку має отримати за вказаними угодами українська сторона.

Термін “валютна виручка” носить обмежений характер, оскіль-ки незаконний відток валютних коштів можливий і в інших фор-мах, наприклад у вигляді фіктивних угод про виконання робіт (по-слуг) консультаційного або інформаційного характеру, що дозво-ляє здійснювати перерахування на рахунки в зарубіжних банках валютних коштів, які не є валютною виручкою.

Зовнішньоекономічна діяльність є одним з найбільш рентабель-них видів господарської діяльності. Участь у ній широкого кола юридичних осіб, в тому числі й іноземних, та використання як засіб платежу іноземної валюти викликають необхідність ретельної її регламентації та забезпечення криміналістичного захисту від зло-чинних посягань.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності, що здійс-нюють в Україні її суб'єкти, є: експорт та імпорт товарів; надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, брокерсь-ких, агентських, консигнаційних, аудиторських, юридичних, тури-стичних та інших, що не заборонені законами України); міжнарод-ні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовні-шньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами гос-подарської діяльності зазначених установ на території України; спільна підприємницька діяльність суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності; то-варообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності; орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єкта-ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами гос-подарської діяльності; інші види зовнішньоекономічної діяльності, що не заборонені законами України.

Порядок розрахунків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності визначається Законом України “Про порядок розрахунків в іно-земній валюті”, яким встановлений обов'язковий строк, протягом якого зовнішньоекономічні операції українських резидентів по-винні бути завершені, тобто при експорті товарів, робіт або послуг має бути проведена сплата іноземним контрагентом, при імпорті — в Україну повинен бути ввезений сплачений резидентом товар.

До системи органів, що здійснюють валютний контроль, вхо-дять: Національний банк України, Міністерство зовнішньоеконо-мічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба, Державний комітет статистики, Державна податкова адміністрація, Міністер-ство фінансів, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України. Між цими органами встановлений систематичний обмін інформацією про стан зовнішньоекономічної діяльності та хід ви-конання контрактів її суб'єктами. Практика нормативного регулю-вання зовнішньоекономічної діяльності зараз ще недостатньо ефек-тивна. Ця та інші обставини створюють сприятливу обстановку для посягань на валютні ресурси, а також умови для різних зловжи-вань з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Злочини, передбачені ст. 208 КК „Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків”, за обстановкою, в якій здійсню-ються торговельні операції, за своїм механізмом пов'язані в біль-шості випадків з участю групи осіб, склад якої, її дії можуть мати організований характер, що іноді ускладнюється співучастю зару-біжних партнерів.

Одним з важливих елементів криміналістичної характеристики приховування валютної виручки є система способів вчинення дано-го виду злочинів.

Спосіб 1. Неповернення валютної виручки за послуги або това-ри, що експортуються, полягає в тому, що підприємство — рези-дент України — здійснює продаж товарів (надає послуги) інозем-ному партнеру, за які воно повинно отримати оплату в іноземній валюті, та ухиляється від переказу валютної виручки в Україну. При цьому під “ухиленням” слід розуміти ситуацію, при якій підприємство-резидент має реальну можливість розпоряджатися вка-заною валютною виручкою.

Одним з різновидів даного способу є перерахування валютних коштів, отриманих у вигляді виручки, посадовими особами підприємства-резидента, обминаючи уповноважений банк, на розрахун-ковий рахунок іноземної фірми в рахунок виконання обов'язків по іншій угоді.

Спосіб 2. Зменшення в договорі валютно-розрахункових обо-в'язків іноземного партнера полягає в штучному заниженні підприємством-резидентом вартості послуг або товарів, що експор-туються, внаслідок чого частина валютної виручки, яка складає різницю між заниженою та загальною вартістю, в Україну не над-ходить і використовується експортером за кордоном. При цьому підприємці використовують ситуацію, коли вони є власниками іно-земних фірм.

Спосіб 3. Приховування підприємством-резидентом валютної виручки шляхом сплати з неї за кордоном видатків, не пов'язаних з даною зовнішньоекономічною операцією.

Цей спосіб має місце також у випадку, коли з валютної виручки за одними контрактами здійснюється сплата банківських та інших видатків за іншими контрактами.

Спосіб 4. Приховування валютної виручки шляхом виплат іно-земним громадянам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок.

Цей спосіб застосовується при оплаті робіт, пов'язаних з транс-портними перевезеннями, туризмом, видатків на відрядження та ін. При надходженні в Україну валютної виручки, що залишилася, вона зменшується