Кредитно-банківська діяльність регулюється низкою законодав-чих актів, основу яких складає Закон України “Про банки і банківсь-ку діяльність”. Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки, кредитна система в той же час відчуває на собі негативний вплив неврегульованості певних правових положень, недоліків кредитно-фінансових технологій, документообігу, недо-статнього рівня професіоналізму працівників кредитної галузі, а також існування можливості зловживань як з боку працівників кредитно-фінансових установ, так і позичальників. Вказані обста-вини загострюють криміногенну обстановку, сприяють зростанню злочинних посягань на кредитно-фінансові ресурси.

Норми КК про відповідальність за заволодіння майном шляхом обману чи зловживання довір'ям, деякі супутні посадові злочини, в умовах формування нових кредитних відносин виявилися недостатніми для криміналі-стичного захисту законних інтересів сторін у цих стосунках. Виник-ла необхідність доповнити КК нормами про відповідальність за злочини, що так чи інакше пов'язані з посяганнями на фінансові ресурси кредитних установ: ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; прихо-вування стійкої фінансової неспроможності; фіктивне банкрутство. Із вказаних норм слід виділити ст. 222 КК “Шахрайство з фінансо-вими ресурсами”, в якій особливо підкреслено спеціальний харак-тер складу злочину, що передбачає відповідальність за надання гро-мадянином — підприємцем або засновником чи власником суб'єк-та підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої інформації дер-жавним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержан-ня субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак розкрадання.

З усіх елементів криміналістичної характеристики кредитно-фі-нансових злочинів необхідно особливо виділити способи їх вчинення.

Способи злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор, позичальник), який діє самостійно або в змові.

Першу групу складають способи посягань позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових установ.

Спосіб 1. Громадянин-підприємець (який зареєстрований як підприємець за місцем проживання та має документи на здійснення підприємницької діяльності), власник, засновник, посадова особа підприємства-позичальника надають кредитно-фінансовій установі фіктивну інформацію (договір виконання робіт, послуг, постачання) з неіснуючим або фіктивно створеним суб'єктом господарювання (з внесенням свідомо фіктивних свідчень до техніко-економічного обґрунтування кредиту, з фальсифікованими даними балансу, на-данням фіктивних документів на майно, що віддано у заставу, та ін.) з метою одержання кредиту та його розкрадання. З метою при-ховання злочину винні особи вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації, реорганізації підприємства, надання підробних і фіктив-них документів тощо.

Спосіб 2. Громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта підприємницької діяльності, посадова особа суб'єкта під-приємницької діяльності надає свідомо фіктивну інформацію кре-дитно-фінансовій установі з метою одержання кредиту для його ви-користання в підприємницькій діяльності: купівлі основних засобів, сировини, матеріалів, різноманітної продукції, інвестування та ін.

Спосіб 3, Посадова особа, як правило державного підприєм-ства, організації, установи, філії та структурних підрозділів, одер-жавши законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за призначенням, а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями. Одержувач кредиту використовує його в комерційному обігу.

Спосіб 4. Посадові особи (див. спосіб 3) підприємства, отримав-ши звичайний або пільговий кредит, переадресують його на свій розсуд певному контрагенту під виглядом відсутності можливості розрахуватися за одержаний кредит і надають право розрахунку за кредит комерційній організації. Варіант 1. Комерційна структура одержує за підприємство всю продукцію у постачальника, реалізує її за більш високою ринковою ціною, розраховуючись з банком за наданий підприємству кредит, різниця між ціною продажу про-дукції та сумою повернутого кредиту і відсотків по ньому матері-алізується та привласнюється посадовими особами підприємства та комерційною структурою. Варіант 2. Комерційна структура одер-жує за підприємство тільки частину продукції, але вже за ринковою ціною в розмірі кредиту і відсотків по ньому, реалізує одержану продукцію та розраховується за підприємство з банком за нада-ний кредит. При цьому у постачальника перебуває частина кре-дитних коштів, що є власністю підприємства, які: а) на прохан-ня посадових осіб підприємства перераховуються комерційній структурі для матеріалізації, при цьому товарно-матеріальні цін-ності привласнюються і на підприємстві не оприбутковуються; б) підприємство-постачальник видає у відповідності з передаточним актом продукцію, яка привласнюється і на підприємстві не оп-рибутковується; в) підприємство-постачальник видає у відпо-відності з передаточним актом продукцію, яка оприбутковується на підприємстві, привласнюється і знищується за фіктивними до-кументами.

Другу групу складають способи посягання працівників кредит-но-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках клієнтів.

Спосіб 5. Посадова особа кредитно-фінансової установи без повідомлення клієнта знімає кредитні грошові кошти з його розра-хункового рахунку (якщо кредитні кошти перебувають на розра-хунковому рахунку якийсь час без руху) і використовують в інте-ресах банку. Частіше за все ця операція відбувається, коли банк у результаті невдалих операцій потрапляє в скрутне фінансове ста-новище. Коли виникає необхідність у перерахуванні коштів, пра-цівники кредитно-фінансових установ вживають заходів щодо приховання зловживань: знімають грошові кошти в необхідній кількості з рахунку іншого клієнта або відтягують строк перера-хування під приводом того, що: установа перебуває на картотеці; вичерпано щоденну можливість перерахування коштів; були не-вірно оформлені платіжні документи та ін.

Спосіб 6. Посадові особи кредитно-фінансових установ без повідомлення клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання в комерційному обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам, організаціям, установам; надання фінансо-вої допомоги; участі в угодах на валютній біржі та ін. У разі необ-хідності винні вживають заходів щодо приховання зловживань, аналогічні тим, що передбачені у способі 5.

Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресур-си пов'язана із злочинною змовою представників кредитора та позичальника.

Спосіб 7. Працівник кредитно-фінансової установи видає неза-конний кредит (без належної