Р е ф е р а т

на тему:

“Промислова власність і авторське право”

Із загального поняття інтелектуальної власності міжнародно-правові документи виділяють окремо промислову влас-ність, до якої належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування і вказівки щодо походження або найменування місця поход-ження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Інші об’єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, складають групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом. Ця група не має спеціальної назви.

Отже, всі результати творчої діяльності з точки зору цивільно-правової охорони поділяються на дві групи: одна охороняється авторським правом, інша — патентним. У цивільно-правовому регулюванні відносин, що складаються у зв’язку зі створенням, використанням і охороною зазначених результатів, є чимало спільного, але існує й багато відмін-ностей. Передусім варто наголосити, що всі зазначені резуль-тати чинним законодавством визнані товаром і, отже, можуть бути об’єктом будь-яких цивільних правочинів. У період пере-ходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об’єктом цивільного обороту і створюють ринок духовної і науково-технічної продукції.

Таким чином у цивільному праві і в цивільному законо-давстві склалося два самостійних правових інститути — ав-торське право і патентне право або право промислової влас-ності.

Спільною суттєвою ознакою цих двох правових інститутів є те, що об’єктами авторських і патентних прав є саме резуль-тати творчої діяльності людини. Характерна риса і особливість їх — регулювання відносин, які складаються у зв’язку з твор-чою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не має твор-чого характеру, не може бути предметом регулювання цих інститутів. Тому і в авторському, і в патентному законодавстві акцентується, що творцем може бути тільки людина. Але при цьому слід мати на увазі, що суб’єктом творчої діяльності може бути справді тільки людина або група (колектив людей, але не організацій) юридичних осіб. Водночас суб’єктами ав-торських і патентних відносин (прав і обов’язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Суб’єктом авторських прав може бути, наприклад, кіностудія, телестудія, видав-ництво та інші юридичні особи. Суб’єктом патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм влас-ності та інші юридичні особи.

Творчий характер діяльності означає, що надання будь-якої технічної допомоги автору чи винахіднику — консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок — не має творчого характеру і не підпадає під поняття творчість, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством.

Не має творчого характеру і тому не вважається творчістю запозичення, переймання і використання чужого, хай навіть надто позитивного досвіду, використання результату за ліцен-зією тощо.

Творчий характер діяльності означає передусім певну інди-відуальність, як кажуть, „власний почерк” автора, який виріз-няє таку діяльність з-поміж іншої.

Другою спільною ознакою цих двох видів творчої діяль-ності є те, що вони мають завершитися певним результатом, об’єктивованим у певну матеріальну форму або зафіксованим у певному матеріальному носії. Якщо ж творчий пошук не завершився певним результатом, то немає об’єкта правової охорони — нічого охороняти. Проте слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.

При цьому результати науково-технічної творчості мають бути реалізовані не просто у певній матеріальній формі (крес-лення, зразок, опис тощо), айв установленому порядку визнані відповідним державним органом саме тим результа-том, на досягнення якого був спрямований творчий пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у крес-леннях. Але для надання йому правової охорони цього зама-ло — він має бути кваліфікований Держпатентом України саме як винахід. Без такого визнання і без державної реєстра-ції заявлена пропозиція не вважається винаходом і їй не надається правова охорона.

Результати творчої діяльності, які охороняються автор-ським правом, спеціальної кваліфікації і державної реєстрації не потребують Для одержання правової охорони таких результатів творчої діяльності досить надання їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, інші описи цього резуль-тату, завершена скульптура чи малюнок тощо).

Проте все частіше постає питання про надання більш ефективного правового захисту саме тим результатам творчої діяльності, які не потребують спеціальної кваліфікації і дер-жавної реєстрації. Тобто питання постає про необхідність дер-жавної реєстрації і таких результатів творчої діяльності.

Закон України „Про авторське право і суміжні права” (п. З ст. 9) передбачив можливість державної реєстрації товарів, про що автору видається спеціальне свідоцтво. На розвиток цієї норми Закону Кабінет Міністрів України 18 липня 1995 р. постановою № 532 затвердив Положення про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецт-ва. Відповідно до цього Положення державна реєстрація прав авторів здійснюється за їх бажанням Державним агентством з авторських і суміжних прав України (ДААСП). Положення визначає порядок і умови державної реєстрації прав авторів.

Третя спільність, яка поєднує зазначені правові інститути, полягає в тому, що простір дії авторських і патентних прав — це територія України. Тобто авторські і патентні права мають територіальний характер, вони діють лише в межах України. Звідси один дуже істотний висновок — патент, виданий Дер-жпатентом України, має силу тільки в межах України. Для того, щоб захистити патентні права українського винахідника в іншій державі, наприклад у Франції, необхідно його винахід запатентувати ще раз — у Франції. Без французького патенту винахід українського винахідника, який буде використову-ватися у Франції з дозволу чи без дозволу винахідника, пра-вового