Що стосується авторського права, то ст. 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права” проголошує, що за громадянами України авторське право визнається і в тих випадках, коли їх твори уперше випущені в світ або знахо-дяться в будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави. Проте цю норму не слід розуміти так, що авторські права громадянина України захищаються і в тій країні, де твір уперше випущений у світ або знаходиться в будь-якій об’єктивній формі. Ця стаття лише проголошує норму, за якою авторські права громадянина України визнаються на території України і в тих випадках, коли твір випущений у світ уперше або знаходиться в об’єктивній формі на території іноземної держави. Отже, зазначена стаття ніякою мірою не обмежує і не розширює територіального принципу дії автор-ського права.

Питання про захист авторських прав громадян України на території іноземних держав постає і сьогодні. Зазначені права захищаються на території інших держав лише на основі двосторонніх договорів або міжнародних конвенцій. Поза за-значеними договорами і конвенціями твори громадян України можуть використовуватися на території іноземних держав без спеціального на те дозволу і без виплати авторської винаго-роди.

Четвертою спільністю в правовому регулюванні відносин, що пов’язані з творчою діяльністю, є однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу. Тобто творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні гро-мадяни, так і неповнолітні.

Варто зазначити, що здатність до творчості не співпадає з загальною цивільною дієздатністю. Відповідно до положень чин-ного Цивільного кодексу повна дієздатність громадян України настає по досягненні ними вісімнадцятирічного віку. В такому віці вони мають право вчиняти будь-які правові дії. Проте для створення будь-якого твору літератури, мистецтва, винаходу, промислового зразка тощо досягнення цього віку не вима-гається. Творити можна в будь-якому віці. Відомо чимало прикладів, коли дітьми створювалися і створюються твори мистецтва, художньої літератури, діти здатні зробити досить цінні винаходи та технічні пристрої.

Але слід мати на увазі, що громадяни до досягнення ними вісімнадцятирічного віку можуть тільки творити, тобто їх діє-здатність обмежується лише здатністю до творчості. У зв’язку зі створенням того чи іншого результату інтелектуальної діяльності у його творця виникають певні авторські права і пільги. Розпоряджатися цими правами і пільгами неповно-літні автори можуть лише в межах, встановлених Цивільним кодексом.

Неповнолітні творці будь-яких творів літератури, мистецт-ва, об’єктів промислової власності наділяються усіма тими самими правами, що і їхні повнолітні колеги. Вони мають право на авторство, на ім’я, на винагороду за використання їх творів чи об’єктів промислової власності та інші права і пільги.

Право авторства і право на ім’я, що складає п’яту спільність у регулюванні зазначених відносин, виникає як у автора будь-якого твору літератури, науки і мистецтва, так і у автора вина-ходу чи будь-якого іншого об’єкта промислової власності не-залежно від віку, про що йшлося вище. Кожен творець будь-якого результату творчої діяльності має право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. Кожен із них має право випускати твір у світ під влас-ним іменем або під псевдонімом чи анонімно. Творець об’єкта промислової власності має право просити, щоб його витвору було присвоєно його ім’я або певна спеціальна назва.

Спільною ознакою для всіх авторів результату творчої діяльності є право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є лише факт використання цього результату. За невикористаний твір чи винахід винагорода не виплачується, за винятком випадків, передбачених законом. Спільним є й те, що використання будь-якого результату творчої діяльності за загальним прави-лом може мати місце лише на підставі договору. Позадого-вірне використання таких об’єктів допускається лише у випад-ках, передбачених чинним законодавством.

Проте різняться між собою способи і методи обчислення винагороди за використання творів літератури, науки і мис-тецтва та об’єктів промислової власності. Власне кажучи, кож-ний вид творчості має свої особливості у визначенні розміру винагороди за використання її результатів. Але в усіх випад-ках право на винагороду виникає на підставі використання результату творчої діяльності за договором. Якщо має місце позадоговірне використання такого результату, то мова може йти або про відшкодування збитків, заподіяних неправомір-ним використанням, або про компенсацію за хоча й позадого-вірне, але правомірне використання цього ж результату.

Спільним є те, що суб’єктом авторських і патентних прав може стати у випадках, визначених законодавством, держава. Так, за спливом строку дії авторського права твір стає надбан-ням суспільства. Винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі.

Незважаючи на багато спільного в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов’язаних із творчою діяльністю, між ними існує також чимало істотних відмінностей. Це — різні правові інститути, хоча їх об’єднує те спільне, про що йшлося у попередньому параграфі.

Істотною відмінністю в цивільно-правовому регулюванні зазначених відносин є передусім різні об’єкти цих відносин. Об’єктом авторських відносин є продукти творчої діяльності гуманітарної сфери або духовної діяльності. Зокрема це — твори літератури, науки, мистецтва тощо. У свою чергу, ці види творчої діяльності поділяються на ряд підвидів. Наприклад, науково-дослідна діяльність може завершитися різними підвидами своїх результатів — стаття, монографія, дисертація, брошура тощо. Мистецтво, в свою чергу, як вид творчої діяльності об’єднує цілий комплекс окремих підвидів цієї творчості — це музика, скульптура, пластика, художня література, виконавська майстерність артистів, диригентів тощо. Як уже зазначалось, цей перелік не є вичерпним, і він не може таким бути, бо мистецтво перебуває в постійному розвитку, пошуку.

Другу групу об’єктів