Як уже зазначалося, на відміну від винаходів охорона то-варного знака не обмежена у часі. Прикладом може бути то-варний знак винозаводчика П.Смирнова. Якщо охорона за-снована на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який знак зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охоро-ну можна подовжувати необмежену кількість разів, приміром, через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Отже, охорона товарного знака може бути необмеженою. На практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей самий знак із комерційною метою. Що означає „із комерційною метою”? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих, що і самого володільця. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в цьому випадку ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що „використання” знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії, наприклад, накопичення на складах товарів для продажу.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, коли використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Якщо споживач вважає, що товар чи послуга, на яких використано товарний знак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже вве-дений в оману і, отже, володілець товарного знака вправі вимагати припинення такого використання.

У багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перелічені в реєстраційному переліку за умови: вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. При застосуванні цього правила звичайно враховують масштаб використання захище-ного товарного знака, розмір підприємства володільця знака — чим більше підприємство і чим ширше використо-вується товарний знак, тим більший обсяг охорони.

Національні закони багатьох країн називають ще два випад-ки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно до його статусу або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання товарного знака, що охороняється, для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак „Кока-кола” використову-ється виробником джинсів і якщо при цьому складається вра-ження, що запропонований товар підвищує репутацію „Кока-коли” як напою, який любить сучасна молодь, то це послужить на користь інтересам компанії „Кока-кола”. І навряд чи варто стверджувати, що може виникнути плутанина стосовно поход-ження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що випустила їх не компанія „Кока-кола”, Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного знака „Кока-кола”, не вводячи споживача в оману.

Другий випадок стосується використання знака, що охоро-няється, в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі то-варні знаки часом використовуються як назви продуктів. Може трапитися так, що редактори словника незумисне використовують товарний знак як назву продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням. Проте оскільки подібне використання все ж завдає володільцю товарного знака певної шкоди, бо виникає небезпека перетворення товарного знака в родову назву, то в ряді країн вважають, що володілець знака може таке використання заборонити.

При захисті своїх суб’єктивних прав автори та інші особи, яким належать права на інтелектуальну власність, користу-ються певними пільгами.

Так, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України позивачі — автори об’єктів права інтелектуальної власності, які не є власниками охоронних документів на ці об’єкти, — за позовами, що випливають із авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторську пропозицію звільняються від сплати судових витрат у доход держави повністю (ст. 70 ЦПК України).

Частина 1 ст. 126 цього Кодексу надає позивачам за позо-вами, що випливають із авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналі-заторську пропозицію, право звертатись до суду за місцем проживання.

Суд, постановляючи рішення, може допустити його негайне виконання у випадку присудження винагороди авторам за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також інших об’єктів права інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи (ч. 1 ст. 218 ЦПК України).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України при недостатності стяг-неної з боржника суми для задоволення усіх вимог за вико-навчими документами у першу чергу задовольняються вимоги про виплату винагороди за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також інших об’єктів інтелек-туальної власності, на які видано охоронні документи.

Певні пільги для захисту інтересів суб’єктів права на про-мислову власність передбачає трудове законодавство. Так, відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України пере-важне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій.

За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і