Звертаючись безпосередньо до питання про парламентський контроль, потрібно спочатку дати визначення цього інституту.

Під парламентським контролем, на наш погляд, слід розуміти сукупність владних повноважень Верховної Ради України, що дозволяють їй впливати на формування уряду України, оцінювати його діяльність, діяльність інших державних органів та посадових осіб і виносити з таких питань правові рішення. Відзначимо, що це визначення носить загальний характер і, природно, не може в повній мірі розкрити суть і зміст парламентського контролю. Оскільки такими владними повноваженнями ВРУ в цей час не володіє, говорити про наявність повноцінного парламентського контролю в Україні не доводиться.

У зв'язку з цим спробуємо заповнити прогалину, яка існує в законодавстві щодо парламентського контроль, прив'язуючи пропозиції, що висуваються, до основного предмету дослідження - контролю над кримінальною політикою. При цьому за головну прикладну мету поставимо розробку основних положень, які, на наш погляд, повинні знайти обов'язкове відображення в проекті майбутнього закону.

Передусім необхідно виробити робоче (операційне) визначення парламентського контролю над кримінальною політикою. Воно повинно випливати із загального визначення парламентського контролю. Під парламентським контролем над кримінальною політикою слід розуміти сукупність владних повноважень Верховної Ради України, що дозволяє їй впливати на формування кримінальної політики і реалізацію її завдань, оцінювати ефективність діяльності органів кримінальної юстиції з боротьби із злочинністю, забезпечення законності, прав і свобод особи, внутрішньої безпеки України.

Парламентський контроль над кримінальною політикою, таким чином, потрібно розглядати як особливий вид діяльності українського парламенту, здійснюваний з використанням встановлених Конституцією України, законами і іншими нормативними актами правил і процедур через спеціально створювані для цього органи з метою забезпечення законності й ефективності діяльності органів кримінальної юстиції. Він спрямований на забезпечення гарантій захисту громадян і суспільства від свавільних дій цих органів і вживання заходів у разі порушень проголошених чинними законами прав і свобод фізичних та юридичних осіб.

Необхідність в такому контролі зумовлюється специфікою цілей і завдань кримінальної юстиції, реалізація яких пов'язана з правами і свободами громадян, безпекою суспільства, застосуванням в її діяльності не тільки гласних, але і негласних засобів і методів, що, зокрема, є в арсеналі оперативно-розшукової діяльності (негласне спостереження, контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв'язку і т.д.).

Такий контроль не повинен створювати загрозу розголошення відомостей про осіб, що надали і надають конфіденційне сприяння оперативним службам органів кримінальної юстиції, а також про порядок, тактику і методику використання негласних засобів і методів оперативно-розшукової діяльності.

Основними напрямами парламентського контролю над кримінальною політикою є:

1) контроль за розробкою і реалізацією державної політики боротьби із злочинністю в Україні, державної програми боротьби із злочинністю і корупцією, перспективних планів і довгострокових програм органів кримінальної юстиції;

2) контроль за дотриманням прав і свобод особи, фізичних і юридичних осіб в сфері діяльності органів кримінальної юстиції;

3) бюджетно-фінансовий контроль за діяльністю органів кримінальної юстиції, включаючи розгляд проектів кошторисів і витрат на утримання цих органів, заслуховування звітів їх керівників щодо витрачання виділених коштів, залучення з цією метою аудиторів Рахункової палати;

4) контроль за кадровою політикою, що полягає в загальному контролі за організаційно-штатною структурою і попередньому обговоренні кандидатур керівників органів кримінальної юстиції та даванні згоди на їх призначення;

5) контроль за внутрішньовідомчими нормативними актами (наказами, інструкціями, положеннями та ін.) органів кримінальної юстиції на предмет їх відповідності Конституції та законам України;

6) контроль за інформаційно-аналітичною роботою органів кримінальної юстиції, здійснюваний з метою визначення відповідності пріоритетів в цій роботі державній політиці, державним програмам боротьби із злочинністю.

Парламентський контроль над кримінальною політикою здійснюється в формі парламентських слухань, тимчасових слідчих комісій, заслуховування звітів і повідомлень керівників і посадових осіб органів кримінальної юстиції на пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях комітетів, депутатських запитів до керівників і посадових осіб органів, підконтрольних служб з питань, що входять до їх компетенції. Парламентські слухання, як правило, проводяться з ініціативи комітетів Верховної Ради України з метою вивчення найбільш актуальних і принципових питань діяльності органів кримінальної юстиції. Слуханням повинна передувати ретельна попередня підготовка. За підсумках слухань приймаються рекомендації з конкретними висновками і пропозиціями, спрямованими на вдосконалення законодавства, підвищення ефективності діяльності органів кримінальної юстиції щодо впливу на злочинність і контролю над нею, усунення виявлених в процесі слухань порушень, недоліків, упущень тощо.

Процедура проведення парламентських слухань визначається чинним законодавством, в тому числі Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994р.

З ініціативи Верховної Ради України або будь-якого із її комітетів можуть проводитися парламентські розслідування шляхом створення спеціальних комісій або інших тимчасових органів Верховної Ради України з розслідування діяльності органів державної влади, в тому числі органів кримінальної юстиції. Така практика роботи Верховної Ради України. У той же час належної законодавчої, правової основи робота такого роду комісій не має.

У нинішніх умовах найбільш поширеною формою парламентського контролю є депутатські запити до керівників і посадових осіб контролюючих органів з питань, що входять до компетенцію суб'єктів цього виду контролю.

У процесі законодавчої діяльності Верховної Ради України виробилися наступні методи парламентського контролю:

- витребування від контролюючих органів